Частину добровольців до Дивізії „Галичина" було відряджено на вишкіл до СС-порядкової поліції (58-Оrdnungspolizei), без відома Військової Управи й Українського Центрального Комітету. СС-порядкова поліція була зовсім окремою службою, не пов'язаною із військом СС. Тих добровольців було оформлено у полки 4-8, хоч 8-ий полк практично не було створено. Процес творення полків відбувся: 5-го – у липні, 6-го - у серпні, 7-го - у вересні 1943, а запасного куреня (батальйону)- у січні 1944. Їхня офіційна назва: SS-Galizische Freiwilligen Regimenter (СС-галицькі добровольчі полки). Усі офіцери, підофіцери й деякі вояки були німцями. Присяга була: боротьба проти більшовизму.
Полки 6-ий і 7-ий було розпущено у січні, а інші в травні-червні 1944. Українські вояки з тих полків прибули до Дивізії „Галичина" а німецькі військовослужбовці залишилися в Порядковій поліції.
Наказом від ЗО липня 1943 було створено 4-ий полк, який було розміщено: полковий штаб - Цаберн (Zabern), 1-й батальйон (1-4 сотні)- Цаберн, I-й батальйон (5-8 сотні)-Сааральбен (Saaralben), III-й батальйон (9-12 сотні)- Ферншвайлєр б. Трієру (Fernschweiler b. Trier). (4,8,12 сотні були т. зв. тяжкі сотні.)
III-й батальйон 8 лютого 1944 р. було перенесено до Маастріхта (Мааstricht) у Голландії та тимчасово підпорядковано командувачеві вермахту в Голландії (Gen.Kdo.LХХХVIII.АК). Однак уже 9 лютого 1944р. Гіммлер наказав перенести батальйон під команду Порядкової поліції у Кракові, де вже було дислоковано два інші батальйони полку. Але батальйон від'їхав з Голландії щойно 19 лютого.
Деякі частини 4-го полку були підпорядковані бойовій групі "Rheingold" (s.а.а.О.) для боротьби з партизанською бригадою Наумова, яка діяла в лісах Білограю, на південь від Любліна.
III-й батальйон розташовано в околиці на схід від Збаража, вздовж річки, що плила крізь Луб'янки Вищі й Луб'янки Нижчі, та підпорядковано ХХХХVІІ-у танковому корпусові (Pz.Korps/РzАОК 4).
В той час командний пункт полку стояв у Золочеві.
В середині березня I-й і II-й батальйони проводили дії проти партизанів в районі Львова на ширині 170 км.
III-й батальйон, який мав також назву „Бойова група Мічерлінґ" (від прізвища командира батальйону Mitscherling) від 3 березня був підпорядкований бойовому комендантові Тернополя, генерал-майорові Шрепферу (Schrepfer).
Сильні танкові сили вдарили на батальйон, який відступив 7 березня на Ступки вздовж залізничної колії Проскурів-Підволочиськ-Тернопіль та вночі через Смиківці, 7 км на південь від Тернополя, під тиском ворога (частини совєтської 336-ї дивізії), відступив у напрямі Тернополя.
У твердині Тернопіль опинилося 120 вояків (11 березня), яких було 23 березня оточено у Тернополі. У прориві з 16 на 17 квітня тільки два вояки вціліли. (Див. Т. Качмарчук: "Забороло-Тернопіль, 1944","Вісті Комбатанта", ч. 2,1993.)
Про ці події написав звіт 9 січня 1945 року Василь Петровський (нар. у Ямниці, біля Станіславова) у штабі Дивізії в Жіліні.
Він служив у 10-ій сотні 4-полку, який в лютому 1944 року прибув до Збаража. В околиці Збаража були сутички з більшовицькими партизанами. Після 3-4-денного побуту сотня перейшла на опірний пункт до с. Доброводи. 28-29 лютого дві чоти 10-ої і одну 9-ої сотні та панцирний поїзд вислано до с. Лопушна. За селом попали у перехресний вогонь наступаючих танків. Стратили один рій (6 людей), бо не мали протитанкової зброї. Відступили. У Мазурківці сіли до панцирки. Повернулися до Збаража біля 20-ої год. Мабуть, 1-го березня вночі провели військову евакуацію Збаража. Німецькі старшини покинули їх і виїхали до Тернополя. Мабуть, 2 березня вранці був наступ більшовицьких танків. Всі пішли врозтіч. Петровський поїхав кіньми до Тернополя. За два дні майже всі хлопці з сотні зібралися в Тернополі. їх призначено до оборони північно-східного відтинку в напрямку Бродів.
Петровського було поранено і він отримав від одної жінки цивільний одяг. 21-го квітня він попав під мобілізацію до більшовицького війська. Після вишколу їхню дивізію вислано до Латвії, де під час наступу 17-го або 18-го серпня 1944
року Петровський й близько 50 людей перейшли на німецький бік. Петровський прибув врешті до Дивізії вже у Словаччині. (Див. "До історії 4-го полку", "Вісті", ч. 20-21, Мюнхен, 1952.)
Деякі частини 4-го полку були підпорядковані 340-ій дивізії (4-ї танкової армії - 340.ID/ 4.Рz. Аrmее/ НКGr.Sud(30.4.-10.5.1944).
З днем 18 травня 1944 полк розформовано, а 9 червня українських вояків переведено до Української дивізії.
Джерела:
1.Fernschriben des Chefs der Ordnungspolizei Кdо. g І-Іа, 9.2.1944
2.КТВ ОВ \West v. 1.2.-28.2.1944
З.Аnlagen zum КТВ ОВ\West v. 1.2.-28.2.1944
4.vgl. SS-Pol. KGr. "Rheingold"
5.Reisebericht u. Bericht ueber die Besprechung mit dem Kommandeur des Gfl.
SS-Frei.Rgt. 4
6.KTD XXXXVIII. Pz. Korps von Maerz 1944 (BA)
7 Befehl XXXXVIII. Pz. Korps Ia/Nr. 583/44 vom 8.3.1944
8.Anlagen zum KTD XXXXVIII. Pz. Korps von Maerz 1944 (BA)
9.Pz. AOK 4 Ia-1857/44 g. Kdos v. 11.3.1944 detr.: Ernennung von Gen. Maj. Kittel
zum Kampfkommandanten von Tarnopol (BA)
10.Anlagen zum KTB Pz. AOK 4
11.Frieke "Fester Platz Tarnopol"
12.Chef der Ordnungspolizei - Kdo. g I Org. (3) Nr. 104/44 (g.) v. 9.6.1944
13.Chef der Ordnungspolizei - Kdo. g I Org. (3) Nr. 10411/44 v. 176.1944
14."Zur Geschichte der Ordnungspolizei 1936-1945" (1947),Teil II,
Tessin 8. S. 53-53
Роман КОЛІСНИК