Розмаїття тематики цих книжок насправді примарне, адже у всіх випадках мова про владу. Незалежно від того, чи автор розповідає про режисера, а чи про власника Інстаграму – герої його книжок дбають про вплив на оточуючих – далеких чи близьких. Коли саме це починає називатися маніпуляцією, можна дізнатися з цих несхожих одна на одну книжок.
Зокрема «Живе кіно і техніку його виробництва» Френсіса Форда Копполи називають польотом на ракеті у потенційне майбутнє кінематографу. Адже мова у ній про поєднання кіно, телебачення та театру, яку веде легендарний режисер «Апокаліпсису сьогодні», «Хрещеного батька», «Розмови», «Дракули» та багатьох інших культових стрічок, котрий отримав майже всі найпрестижніші кінопремії, ставши одним із батьків «живого» кіно.
Однак книжка не лише про секрети створення нового мистецтва - вона містить цікаві факти з історії кіно, телебачення та театру, а також життя відомого режисера. Все починається з екскурсу в історію телебачення, що сягає тих ранніх часів, коли мало не кожна програма транслювалася глядачам наживо, а ще вона доповнена відступами особистого характеру, котрі стосуються того, як ця давня технологія переслідувала Копполу впродовж усієї його кар’єри... Тож у своїй книжці - частково мемуарах, частково щоденнику, частково методичному посібнику - автор надихає самого себе та своїх читачів шукати нові шляхи розповідання історій.
«Отже, метою цієї книжки є не впадати в ностальгію, чи то за прямими ефірами на телебаченні, чи то за першими кроками кінематографу, - застерігає Коппола, - а дослідити цей новий формат, розібратися, чим він відрізняється від інших творчих засобів вираження та які нові вимоги до нас висуває, у чому полягають його переваги і, особливо, як можна використати живе кіно й навчитися його знімати».
Френсіс Форд Коппола. Живе кіно і техніка його виробництва. – Х.: Фабула, 2021
Автор "Інстамозку" Андерс Гансен -, шведський психіатр, доктор медицини - нагадує нам про те, що наш складний і багатогранний мозок насправді формувався «не для світу цього». Тобто не для сучасної цифрової епохи зі смартфонами та планшетами. Не для середовища, де вдосталь їжі й мізерні шанси стати обідом хижака. І навіть не для світу, де відчайдушно прагнуть щастя. Мозок розвивався в умовах, де на першому місці було виживання (який сенс робити людину щасливішою, якщо завтра її з’їсть гепард?). Він винагороджував людину дофаміном за калорійну й солодку їжу, що насичує і рятує від голоду. Але часи змінилися, а мозок лишився таким самим. Тож як мозку зі старими звичками пристосуватися до сучасних умов? Як протистояти спокусам — фастфуду, безлімітному інтернету й бажанню по 5–7 годин просиджувати у соцмережах? Як уникати стресу й тривожності, якщо на них запрограмований? Саме про це можна прочитати у цій важливій і корисній книжці.
Андерс Гансен. Інстамозок. Як екранна залежність призводить до стресів і депресії. – К.: Наш Формат, 2021