Автори цих книжок по-своєму борються з системою, хіба що у кожного з них вона була, є і буде своя – чи то в країні, а чи у власній голові. Тож диявол, як з’ясуємо, не завжди ховається лише у дрібницях – сучасних гаджетах чи старих романах – він так само панує у нашому великому, але давно вже не величному світі.
Джордж Орвелл. Нехай квітне аспідистра. – К.: Видавництво Жупанського
Культові романи цього англійського класика на зразок його найвідомішого твору в жанрі антиутопії «1984», де розповідається про майбутній тоталітаризм, і «Колгоспу тварин» з алегорією про народження СРСР, заступають, на жаль, інший доробок Джорджа Орвелла (1903-1950).
Наприклад, його роман «Нехай квітне аспідистра» - актуальна й досі історія про те, як у міжвоєнний період герой твору – молодий поет-максималіст - оголошує війну грошам, і загалом суспільним нормам і уявним цінностям. Лондон 1930-х років показаний очима професійного журналіста – з гумором, спостережливістю і увагою до найменших деталей суспільного життя.
Так, кімнатна квітка з назви роману – це символ благопристойності, міщанства і «правильного» родинного побуту, щось на зразок класичного фікусу в радянському житті того періоду. Звісно, воювати з обивательськими нормами, штампами і стереотипами, за якими гроші – це вершина добробуту і мета будь-якого члена суспільства – складно і небезпечно. Утім, герой цієї історії впевнений, що, позбувшись влади грошей, які дають пропуск у вище суспільство, відчиняють всі двері й дарують щасливе життя – він зможе повністю присвятити себе творчістю, в якій бачить найбільшу цінність свого життя.
Ґері Джон Бішоп. Розгреби своє лайно! Вийми голову із дупи і займися нарешті своїм життям. – К.: КМ-Букс
Правила, які пропонує порушити автор цієї книжки, щоби опанувати абсолютно простий підхід до щастя, ми встановлюємо самі. Адже, якщо згадаємо, то більшість перешкод насправді примарні, адже, коли ми озвучуємо їх нездоланність у власному внутрішньому монолозі, вони набувають сили і стають реальними. Тож як саме ми або мотивуємо самих себе, або щоразу видаємо нищівний присуд, залежать усі маркери життя: від сімейного до службового.
Таким чином, підсвідомі обмеження, навіювання, самобичування та інші бар’єри, які ми виставляємо чи то у розмові перед дзеркалом, а чи подумки повинні зникнути, якщо правильно позиціонувати себе і свої бажання.
«Відомий дослідник стовбурових клітин і ДНК доктор Брюс Ліптон виявив, що підсвідомість контролює 95% нашої повсякденної діяльності, - нагадують нам. - Задумайся про це на хвилинку. Це означає, що лише крихітна часточка твоїх слів і дій відбуваються цілком свідомо. Згадай усі рази, коли ти втрачав лік часу, повертався додому і не міг згадати нічого з подорожі або забував, який сьогодні день. У більшості випадків ти по суті дієш на автопілоті, бездумно плентаючись передбачуваним болотом життя. Життєвий шлях визначають твої найглибинніші, неусвідомлені думки. Твій мозок невпинно веде тебе цим шляхом незалежно від того, обрав би ти таку дорогу свідомо чи ні».
Ілюстрація: Валентин Губарєв