Я просто це не можу собі пояснити, у той час, коли в Україні гігантська нестача кисню в лікарнях, від чого помирають пацієнти - Зеленський забирає з лікарень кисневі концентратори та відправляє в Індію! Це що, свідоме вбивство українців. чи Зеленський у своєї клоунський реальності вже переміг коронавірус???
Почитайте, що пишуть про реальність в наших лікарнях волонтери!
На фото черга тих, кого не існує.
Вчора Леся Литвинова була в ефірі Свободи Слова на ICTV і намагалася спитати у Максим Степанов чому тисячі людей по всій країні виписують з лікарні з дихальною недостатністю, якщо у нас все так добре і з киснем, і з вільними місцями й взагалі ковід ми вже майже перемогли.
Міністр вчергове звинуватив нас у брехні, попри озвучені конкретні факти.
Ми вчергове запросили пана Степанова в гості (і тут же були звинувачені в тому, що ми занадто ниці, щоб до нас приходив "цілий міністр").
Писати листи міністру Степанову - справа безнадійна. Ми й досі чекаємо відповіді на запит про публічну інформацію, направлений на його ім'я в травні 2020 року (так-так, 2020 року - вже майже рік, хоча відведений законом термін на таку відповідь - 5 днів, або, у випадках коли об'єм даних завеликий, - 30 днів).
Питання відповіді на запит про публічну інформацію насправді лежить в тій самій площині, що і виписка пацієнтів з дихальною недостатністю з медичних установ.
Це відповідь на просте питання: "як працює СИСТЕМА охорони здоров'я України".
Система працює так, що листи які не "на контролі" - тобто не від КМУ, депутатів, офісу уповноваженого з прав людини, тощо - виконавці МОЗу відкладають у шухляди, де вони роками припадають пилом. А міністр думає, що проблем немає, бо йому ж не повідомили.
Система працює так, що пацієнтів тисячами виписують з лікарень з дихальною недостатністю (спільними зусиллями Katherine Nozhevnikova, Lipska Nataliya, Valentyna Varava, Вікторія Шинкаренко та фонду СВОЇ можемо підтвердити точно понад 5000 таких виписок по країні), а міністр свято вірить, що такого не буває, бо йому ж не повідомили.
Система працює таким чином, що маючи гроші або потрібні зв'язки будь-яка людина може легко вакцинуватися від ковіду. А міністр свято вірить, що жодного щеплення поза затвердженим графіком не відбулося, бо йому ж не повідомили.
Не може ж він брехати.
Точно не може.
Просто система, яку він очолює вже понад рік, так працює.
Ну вот и настал тот день, когда я начала кричать в трубку. Иногда даже матом. Простите все, кто попал под горячую руку.
- Скажите, куда подъехать за кислородом?
- А вы кто?
- А нас выписали из больницы, доктор дал Ваш телефон и сказал ехать брать аппарат.
- А я документы ваши видела?
- Нет, нас просто выписали и сказали ехать. Вы не думайте , нам доктор справку дал.
- А доктор не хотел спросить есть ли у меня аппараты? Какого черта он Вас отпустил? А если у меня нет?
- Мы тогда подождем. Нас уже выписали.
- Какая сатурация?
- 66.
Дальше я орала. Долго, матом, безадежно. Пугая и так перепуганную девушку. Да простит она меня. Аппарат они получили сразу как доехали.
Потом я орала на женщину, которая не желала понять почему я не могу приехать забрать свой концентратор, который застрял у нее с января - она же без машины и ей неудобно мне его везти. Брать его у меня было удобно, кстати...
Потом я орала на кого-то, пытавшегося рассказать мне, что мое дело - аппараты выдавать, а не спрашивать почему человек не в больнице. И еще на кого-то , кто пытался убедить меня, что при сатурации 75 не надо ложиться в стационар. И еще на кого-то, кто требовал у меня кислородную маску от короновируса, потому что ПЦР положительный.
К середине дня даже мои стойкие коллеги начали предлагать собирать деньги не на кислород, а на гидазепам. А невозмутимые аксолотли в аквариуме начали с подозрением коситься в мою сторону и прятаться подальше в коряги.
В перерыве между воплями и матами я пыталась кого-то утешить и выслушать. Долго и искренне благодарила врачей, звонивших спросить могу ли я помочь их пациентам. По миллионному кругу объясняла в телефоне полуглухим бабушкам из дальних сел почему "воно якось не так гуде" и "оце я тицнула і шо мені робити". А потом опять ругалась и орала от абсолютного бессилия....
Все грузовое отделение Новой Почты заставлено нашими аппаратами. Георгий Гарькуша мужественно терпит мои сообщения в личку, о том, что мы опять за три дня исчерпали месячный лимит. И я с ужасом жду что будет, когда терпение Новой Почты закончится.
Зато офис девственно-пуст. Меньше десятка аппаратов - это на первые полтора часа завтрашней работы. А учитывая, что пятница - день массовых выписок, можно не надеяться на чудеса.
Мы тут подводили балланс между делом.
С первого января мы выдали почти 2 000 аппаратов. Это примерно как три Александровские больницы, заполненные одновременно на стопроцентную загрузку.
За это же время мы потратили на аппартаты, расходники, текущий ремонт больше 20 миллионов гривен. Это как 117 метров 65 сантиметров асфальтной дороги первой категории согласно официальным данным Укравтодора. Мелочь, наверное, в масштабах Большого Строительства.
Наш долг перед поставщиком на сегодня составляет 3 миллиона 25 тысяч гривен. Это 17 метров 80 см все той же дороги первой категории.
Нам бы еще хоть метров 100 попробовать заасфальтровать. Потому что ковид-то мы победили. Людей-то вылеченных массово выписывают. Прямо со справочками о кислородной зависимости в зубах. И нашим номером телефона впридачу.
Рахунок UA223206490000026007052620401
отримувач БО "БФ"СВОЇ"
Код ЄДРПОУ: 39293651
Картка фонда
5169 3305 1748 5634 Кошкина Ирина ( только для Привата. остальные переводы по реквизитам. Извините. ).
PayPal: Frolivska911@gmail.com