Військові операції великої української бойової групи, яка захищає місто Бахмут з неназваного місця на сході України. Карлотта Галл / The New York Times
Коли цифровізація перетворюється з інструменту перемоги на засіб тотального стеження, армія ризикує перетворитися на гігантський акваріум. У світі, де кожен крок командира фіксується алгоритмом, а кожне рішення перевіряється «цифровим оком» зверху, простір для маневру зникає.
Замість лідерства ми отримуємо параліч відповідальності: командир на місці боїться виявити ініціативу, бо під таким пильним наглядом навіть схід сонця здається підозрілим. Коли контроль стає важливішим за результат, цифрові системи не допомагають керувати — вони зупиняють саму здатність командувати.
Уривок розмови з комбатом, який тримає БРО два роки на напрямку головного удару противника:
«За крайній місяць, у зв’язку з потоком вимог нового міністра щодо «цифровізації», кожен старший начальник рве жопу, щоб оцифрувати всі процеси негайно. Однак все як завжди зводиться до тотального контролю над усім, який щоденно посилюється. Жодного вирішення проблем. Жодної допомоги.
Тільки тотальний контроль, щоби фіксувати: ти не літаєш – ти г@ндон. Коли я старшому начальнику відповідаю, що я не можу перенести через річку 100-кілограмовий генератор. Відповідь: а це вже мене не стосується. Це ви не справляєтесь…. Тут тільки здатні на контроль, контроль, контроль…
А чого в тебе пілоти без сертифікатів? Чого в тебе три пілоти, а вони по ВОС сапери? І мене деруть за це. В мене вони тому без сертифікатів, що воюють і вчаться «самоучки» літати прямо на позиціях, стають пілотами а другим номером у них піхотинець.
Всі контролери з вищих ланок командування хочуть бачити в он-лайн, які борти вилітають, а які ні і за@бувати оперативних чергових запитаннями ідіотів, чому у вас два екіпажі подані як БГ, а вони не літають. І ця вся херня твориться тотально. Контролери @бані, які не дають мені нічого для того, щоб екіпажі літали.
Ну і як мені допоможе той «Mission Control» (у контексті екосистеми DELTA)? Скаже виводити пілотів з позицій на сертифікацію? Так в мене немає людей на будь-яку їх заміну….»
Далі йде суцільна адресна і відбірна нецензурна лайка щодо дій та рішень вищих військових очільників.
ПРОБЛЕМА
Впровадження «Mission Control» як процедурної опції у контексті екосистеми DELTA, що відображає технічну природу продукту, а саме "матрицю синхронізації та аналітику використання дронів у бойових операціях" є, безперечно, позитивним кроком у розвитку щодо удосконалення процесів управління. Це схоже на авіаційну та космічну термінологію (як Центр керування польотами), де критично важливим є технічний моніторинг, безпека польотів та облік ресурсів.
ЧОМУ ОБРАНО «MISSION CONTROL» ЯК НАЗВУ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ?
Маю припущення:
Диспетчеризація та безпека
Щоб уникнути зіткнень у повітрі та «дружнього вогню» від засобів РЕБ/ППО, потрібна єдина координаційна сітка. Тут «Control» означає прозорість повітряного простору, а не обмеження волі командира.
Облік та логістика
Система автоматизує звітність (польотні листи, витрати боєприпасів). Це знімає бюрократичний тягар, що фактично вивільняє час командира для реалізації принципів «Командування місією».
Data-driven рішення
Для децентралізованого управління у «Командуванні місією» підлеглим потрібна якісна інформація. А цифрова система надає всім учасникам однакову «картину світу» (Situation Awareness).
Однак у ЗС України, й загалом в СОУ із-за відсутності практичного втілення ідеології (філософії) «Командування місією», яка так і не стала управлінською культурою ухвалення й реалізації рішень командирів (начальників) все це зводиться до тупого механічного контролю, який на собі жорстко відчувають майже всі командири батальйонів та бригад.
Іншими словами, невігласи у військовому командуванні хочуть тотально контролювати все і вся й кажуть: йдіть ви всі НАХХХ зі своїми принципами «Командування місією». І взагалі, навіщо ви називаєте це місія? Місія – це одне й те ж саме, що й завдання …. В БР-ках все написано. Виконуй, а не задавай питання! У стійлі «худобі» дозволено тільки «мичати» і то не завжди.
ІСТОРИЧНЕ ПОХОДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
Трансформація від «контролю» до «командування» місією — це перехід від механічного управління процесом до управління через результат і взаємну довіру. В деяких арміях історично цей шлях зайняв понад 200 років, перетворившись із вимушеної відповіді на хаос битви на сучасний золотий стандарт.
Відомо, що концепція «Командування місією» базується на прусському принципі Auftragstaktik (тактика доручень), який виник на початку XIX століття. Поразка Пруссії від Наполеона під Єною та Ауерштедтом (1806 р.). Пруссаки зрозуміли, що жорстка централізація програє гнучкості та ініціативі нижчих ланок.
Гельмут фон Мольтке (старший) став головним архітектором цієї філософії. Він стверджував, що
«жоден план не виживає після зустрічі з ворогом»,
тому офіцери на місцях повинні діяти згідно з наміром командира, а не чекати на детальні накази.
Армія США офіційно перейшла від терміну «Command and Control» («Управління та контроль») до «Mission Command» у 1980-х та 2000-х роках (закріплено в ADP 6-0).
ЧИННИКИ ТРАНСФОРМАЦІЇ
Перехід від «контролю» до «командування» місією зумовлений трьома критичними факторами:
Складність і швидкість
Сучасне поле бою занадто динамічне, щоб один центр міг обробляти всі дані. Затримка в передачі наказу зверху вниз робить його неактуальним ще до виконання.
Інформаційна перевантаженість
Навіть за наявності систем на кшталт DELTA, вище командування не може знати мікроконтекст (стан бійців, обстановки на конкретній ділянці) краще за командира на місці.
Потреба в ініціативі
В умовах систематичних скидів, FPV, дії РЕБ та втрати зв’язку підрозділ, звиклий до «контролю», паралізується. Підрозділ у системі «командування» без втручання зверху продовжує виконувати місію самостійно.
ІСТОРИЧНІ ПРИКЛАДИ
Пруссько-французька війна (1870-1871)
Мольтке (старший) надавав генералам лише загальні директиви. Це дозволило їм самостійно оточити французьку армію під Седаном, попри те, що зв’язок був повільним.
Німецький десант захопив бельгійський форт завдяки дисциплінованій ініціативі сержантів та молодших офіцерів, які діяли за наміром старших командирів, коли план пішов не так.
Німецькі десантники штурмують після висадки з планера DFS 230
Ізраїль (Війна Судного дня, 1973)
Танкові командири на Синаї та Голанах ухвалювали рішення самостійно в умовах хаосу перших днів, що врятувало країну від розгрому до повної мобілізації резервів.
Ізраїльські війська переправляються на єгипетський бік Суецького каналу, 20 жовтня 1973 року.
Україна (Російсько-українська війна, лютий-березень, 2022)
Командири тактичної ланки ухвалювали рішення на знищення російських військових колон, не чекаючи наказів та розпоряджень зверху за принципом: «Бачиш ціль – стріляй!». Це дозволило виграти час для мобілізації та зірвати переговори представників влади з росіянами про капітуляцію.
Російську танкову колону розбивають у Броварах під Києвом у березні 2022
СУДЖЕННЯ
Принципова відмінність полягає у рівні централізації та способі постановки завдань: «контроль місією» фокусується на жорсткому управлінні процесом (що і як робити), тоді як «командування місією» — на досягненні мети через делегування ініціативи підлеглим (навіщо або який результат потрібен), звісно з повною відповідальністю за забезпечення ресурсами у виконанні того, що вимагається.
Основні розбіжності в ідеології (філософії) цих підходів, ознаки яких спостерігаються в нашій армії:
«Контроль виконання місії» або «Деталізоване командування» (Mission Control або Detailed Command) — це жорстке централізоване управління. Командир, зазвичай не формулює мету, як основу місії, а визначає (нарізає) завдання та диктує конкретний спосіб дій підлеглих за відповідним планом. Будь-яка ініціатива суворо обмежена і карається; підрозділи діють як виконавці детальних інструкцій.
Зазвичай використовується при недостатній підготовленості та некомпетентності підлеглих або в ситуаціях, що потребують гранично точної синхронізації (наприклад, подолання складних перешкод у певній діяльності).
«Командування місією» — це філософія децентралізованого військового управління. Командир формулює лише свій намір (commander’s intent) та бажаний кінцевий результат (мету) операції. Підлеглі самостійно обирають найефективніші способи виконання завдання відповідно до місії, виходячи з реальної ситуації (загроз, можливостей, обстановки, ресурсів тощо). Базується на взаємній довірі та високій професійній підготовці командирів вищої та нижчої ланки (у всьому ланцюгу командування).
Отже, командування місією дозволяє діяти швидше за противника в умовах хаосу та невизначеності сучасного бою, не чекати рішень старшого командира (начальника) за умови, що він забезпечив необхідними ресурсами виконання місії.
ЧИ Є ЦЕ ЗАГРОЗОЮ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ «КОМАНДУВАННЯ МІСІЄЮ»?
Особисто я, аналізуючи свою розмову з комбатом, вважаю, що існують значні ризики, але вони не в назві системи, а в культурі та методах її використання.
Наприклад, такі:
Ризик «мікроменеджменту»
Наявність прямого стріму з дрона та цифрової карти в штабі корпусу чи вище за ланкою управління спокушає вищих офіцерів втручатися в дії пілота в окопі. Це і є порушенням «Командування місією» — коли «генерал керує відділенням». А такі в нас є? Відповідь ви знаєте.
Технологічний детермінізм — будь-яка дія та її наслідок має свій «двигун» (причину)
Якщо система почне диктувати ЯК саме виконувати політ (жорсткі алгоритми без права на відхилення), це обмежить ініціативу пілота. А вона вже починає це робити, коли зверху питають чому пілоти не сертифіковані або чому вони не літають, не забезпечуючи ні чим, щоб це відбувалося якісно і системно.
ВИСНОВОК
«Mission Control» у DELTA — це інструментарій, який при правильному застосуванні навпаки підтримує ідеологію «Командування місією». Він дає підлеглим актуальні дані для ухвалення самостійних рішень, а вищому командуванню — впевненість, що вони володіють ситуацією, не втручаючись у кожен крок.
А якщо застосовувати цей інструментарій «не за призначенням», то «контроль» перетворюється на ідеальний цифровий батіг для мікроменеджменту.
У такому разі замість децентралізації ви отримуєте «причинність зверху» для жорсткої централізації, де:
Командування, бачачи картинку в реальному часі, починає керувати кожним солдатом у траншеї, не враховуючи контекст на місці. Це так званий «ефект 2000-мильного стовпа» — (англ. the 2,000-mile screwdriver — дослівно «2000-мильна викрутка») — класична мілітарна метафора, що описує ситуацію, коли стратегічне керівництво намагається дистанційно керувати тактичними діями на рівні дрібних деталей).
Отже, це буде схоже на «дистанційне розбивання лоба».
Підлеглі перестають діяти самостійно, чекаючи команди, бо знають — за ними «спостерігають» і раптом що не так покарають. Будь-який відхід від шаблону або затвердженого плану, який бачить старший начальник на екрані DELTA, сприймається як помилка.
Отже, це смерть ініціативи, якої і так в ЗСУ обмаль.
Вище командування тоне в деталях тактичного рівня, втрачаючи стратегічний фокус. Це і є те саме «за деревами лісу не бачити».
Отже, на виході брехня й інформаційний параліч.
Фактично, без культури критичного осмислення «Командування місією», без реалізації її принципів, технологія «тотального контролю» лише масштабує недоліки: контроль виконання місії стає не «очима» для ситуаційної обізнаності, а «руками», які намагаються тиснути на всі кнопки одночасно для того, щоб тільки не «трахнули».
ДЛЯ САМОРОЗВИТКУ
Herrera, R. A. (2022). History, mission command, and the Auftragstaktik infatuation. Military Review, 102(4), 53–66. https://www.armyupress.army.mil/Journals/Military-Review/English-Edition-Archives/July-August-2022/Herrera/
Vandersteen, K. P. (2012, March 1). The exigency for mission command: A comparison of World War II command cultures. Small Wars Journal. archive.smallwarsjournal.com.
Jaksha, M. (2022). Mission command versus mission control: Information technology and the antinomy of delegation. Military Review, 102(2), 97–110. https://www.armyupress.army.mil/Journals/Military-Review/English-Edition-Archives/March-April-2022/Jaksha/
Kevin Bilms' article «From Complicated to Complex: The Changing Context of War», published on June 14, 2022, analyzes the shift from complicated to complex warfare environments. Read the full analysis at Modern War Institute.
Gunther, M. J. (2012). Auftragstaktik: The basis for modern military command? (Monograph). School of Advanced Military Studies, U.S. Army Command and General Staff College. https://apps.dtic.mil/sti/citations/ADA569668
БОНУС для тих, хто дочитав до кінця:
Презентація ЗАТЬМАРЕННЯ КОНТРОЛЕМ
Прохання
Візьміть безпосередню участь у поширенні ідей та досвіду видатного військового лідерства заради зміцнення української нації державників та підтримайте діяльність "Українського центру військового лідерства": БАЗА
Щира дяка!