До повномасштабного вторгнення він працював на комбінаті «Запоріжсталь» - бригадиром відвантаження в цеху гарячої прокатки тонкого листа (ЦГПТЛ).
Сєдой згадує як все починалося і розповідає про службу:
Як для мене все починалося… Родина. Спочатку тиждень дружина з донькою бігала по бомбосховищам, а потім я сказав їм виїжджати. Донька вже доросла у мене. Як вони поїхали, я одразу долучився до лав 110 окремої бригади ТрО.
У 2022 році для підтримки побратимів на одній з СП, яку активно атакував ворог, ми отримали наказ рушити до них. Там вже були поранені. Моя група підійшла, розосередилася. Нас обстріляла БМП. Перший вибух стався біля мене. В результаті - важке поранення в ногу та уламки зайшли в голову. Дякую хлопцям, які дві посадки тягнули мене. Евакуювали.
На лікування возили до Польщі, потім повернувся у Запоріжжя. Після протезування, реабілітації, відновлення, можу дружину на руки піднімати. Знову вирішив йти служити, бо не витримав серед цивільних. Там інше розуміння подій.
Зараз я в команді, можу перестрибнути через 1,5м траншею, коли чую звук ФПВ! Залізаю у БМП, якщо треба, хоча нога не згибається у ступні. Відношення до мене таке ж, як до інших. Допомагає почуття гумору. Хлопці мене на позиціях чують здалеку, бо протез трохи поскрипує – ні з ким не переплутають мене.
Моє побажання – скорішої Перемоги! Для цього треба працювати.
📷110 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ