Сотні українських військових, які захищали Україну на Сході, вимушені тепер перебувати під одним дахом з прихильниками “русского міра”.Сьогодні ми розповімо, наскільки вільно відчувають себе сепаратисти у місцях обмеження свободи і чи лояльно адміністрація в’язниць та слідчих ізоляторів ставиться до своїх проросійських “вихованців”.
У Маріупольському СІЗО, з точки зору умов утримання, камери для військових і сепаратистів однакові. Загалом українські бійці не перетинаються з прихильниками “руського міра”. При цьому, і до сепаратистів, і до військових тут ставляться більш-менш однаково.
За словами нашого співрозмовника, і адміністрація, і місцеві “жителі” більше звертають увагу не на політичні настрої та ідеологічні вподобання, а на людські якості. Хоча внутрішня “статистика” Маріупольського СІЗО свідчить, що Маріупольський суд відпускає на волю значно більше сепаратистів, аніж захисників України.
Зате у Київському слідчому ізоляторі контингент більш різноманітний. Як розповідають наші підопічні, серед в’язнів Лук’янівського СІЗО навіть є “адеквати, з якими цікаво поспілкуватись”. Звісно, є і такі громадяни, які буквально обв'язуються георгіївськими стрічками, пишаючись свою громадянською позицією. “Був і такий персонаж, що розбив пам'ятник майданівцям. Говорять, упав він боляче. Багато разів. Напевно, слизько було”, - розповідають “постояльці” СІЗО.
Загалом контингент Лук’янівського СІЗО воліє дотримуватися тої думки, що ідейних патріотів використовує влада у власних цілях - причому по обидва боки барикад. Саме тому націоналізм тут не в пошані. Як пояснюють самі ув’язнені, у влади все зводиться до красивих обіцянок, які не мають жодного практичного результату - самі красиві картинки.
Сепаратизм як такий більш явно виражений у Запоріжжі. До сепаратистів тут ставляться досить “рівно”, а от до українських військових - дещо неприязно. Так, за свідченнями в’язнів місцевого СІЗО, адміністрація ізолятора проводить таку собі агітаційну роботу, показуючи підопічним фільми про російський Крим.
Такі історії, звісно, не притаманні більшій частині пенітенціарних закладів, проте сам факт наявності “просвітницьких” заходів є тривожним дзвіночком. Втім, наші військові гідно тримаються і в таких обставинах - лише мріють по звільненню повернутися до захисту своєї землі.