«І промовив до нього Господь:
"Через те кожен, хто вб’є Каїна,
семикратно буде пімщений".
І вмістив Господь знака на Каїні,
щоб не вбив його кожен,
хто стріне його.»
Ще в школі, коли перечитав період Руїни в історії України, чомусь зацікавився механізмом виникнення цього явища в суспільстві.
Що саме, які сили приводять розвинене суспільство до такого жахливого стану, як Руїна? А Україна була на той час дуже розвиненою і в інтелектуальному плані, і в економічному. Варто згадати, що навіть жінки – це диковинка для тогочасних європейців! – уміли читати «Біблію», а початкова школа, в якій навчали азів грамоті, була обов’язковою для всіх дітей в Україні і осиротілих також. І тогочасні українські олігархи та українська шляхта докладали чимало зусиль, аби підняти освіту та власний інтелектуальний рівень. Острозька академія, заснована князем-інтелектуалом Острозьким, Києво-Могилянська академія, заснована легендарними Петром Могилою та Петром Сагайдачним, Волинська школа іконопису, яка починалася ще у часи князя Василька… Ремісничі братства Києва, Львова, Галича, Володимира, Луцька славилися на всю Європу своїм мистецтвом. І саме галичани будували знаменитий королівський палац у Кракові, а київські наконечники до стріл арбалетів по якості не мали рівних собі серед європейських зброярень. А волинські монахи на прохання Вселенського патріарха пішли у Залішанські землі з просвітництвом…
А може й не треба занурюватися в столітні глибини історії, аби зрозуміти причину і механізм виникнення Руїни? Варто пригадати події, які відбулися нещодавно – трохи більше десяти років тому.
Варто пригадати, з яким остервенінням рвали одне одного партія Ющенка (рідного кума Петра Порошенка) і партія Тимошенко. Вчорашні переможці першого пам’ятного Майдану «За чесні вибори» буквально з’їдали одне одного. Публічно. На очах усього світу. Заради чого? Заради абсолютної влади. Виважені, як тоді здавалося, політики безоглядно пішли на позорище, на приниження заради абсолютної влади. Під аплодисменти Кремля і Партії Регіонів, які спокійно чекали на березі ріки.
Трагедія України ще й у тому, що період Руїни, з прискоренням у часі, відбувся і на початку двадцятого століття. І ця Руїна мала не менш жахливі наслідки для України. Бо кривава громадянська війна в Україні, розстріли українців українцями і, нарешті, Голодомор були результатом запеклої і безоглядної і непримиренної «війни всіх проти всіх» саме в середовищі політиків УНР. Інтелектуалів, між іншим.
А кремлівські аборигени у всі часи спокійно сиділи на березі ріки і чекали.
І дочекалися.
Але чим закінчився «жданчик» за крок до Руїни? Для Кремля також.
Ні, ось тут таки варто хоч на мить заглибитися в історію України. В тій цікавій та ще загадковій частині, яка називається козацькою добою. Бо цей період є лишень епізодом в тисячолітній історії України. Маленьким, за історичним виміром, але дуже важливим, бо саме він містить у собі ключ до розуміння всього процесу розвитку у просторі і часі.
Історію козаччини ґрунтовно описав і подав Д. І. Яворницький. Але ось початок цієї історії, за Яворницьким і не тільки, досить розмитий. І складається враження, що козаччина виникла із осілих «бродників» і остаточно сформувалася вже за часів Речі Посполитої, а козаки відігравали роль прикордонної служби.
Щоправда, в статтях кількох московських істориків, які в шести десятих двадцятого досліджували «історію південної Росії», промайнула згадка про народ-воїн, який займав землі південної Київщини ще за часів Київської Русі. І цей народ-воїн був опорою всіх великих князів Києва, бо саме підтримка цього загадкового народу гарантувала князеві абсолютну владу на Русі. Але ці короткі згадки одразу ж завуальовувалися то русифікованими половцями, то асимільованими печенігами, які в часі перетворилися на черкесів. І ніхто, навіть Грушевський, не пов’язував цих побіжних згадок із ще одним яскравим епізодом в історії України. Яскравим і, як виявилося, показовим.
Мова йде про великого князя київського Святослава. Грушевський називав цього Воїна «козаком на троні». І не дарма.
Варто звернути увагу не тільки на зовнішність Святослава, в якій однозначно проглядається козарлюга часів Гетьманщини, але й на спосіб організації військової сили Святослава, організацію військових походів, тощо. А тогочасний економічний устрій, нерозривно пов'язаний з воєнним способом життя? І прослідковується виразний зв'язок поміж козацькою добою і князівською.
Тобто, козаччина зародилася у найдревніші часи, коли наші пращури, аби вижити, аби уберегти свою свободу під час безперервних навал із східних степів, і за плугом ходили з мечем, і спали з мечем. Саме так формувався впродовж тисячоліть менталітет воїна і землероба водночас, тобто – козака.
Спитаєте, чи не передав я тезою «впродовж тисячоліть»? Ні, не переборщив. Бо саме науковці, археологи і палеонтологи часів Шелеста, встановили нерозривний зв'язок часів Київської Русі та кімерійського періоду.
Отже, історія козаччини починається з часів середньостогівської культури, з часів древнього народа-воїна, який згадується ще й Гомером. Тобто, налічує щонайменше п’ять тисячоліть.
І ось на протязі цих п’яти тисячоліть періоди Руїни виникали не раз. Найперша Руїна, відома в історії, – це скіфський період. Саме дві з лишком тисячі років тому на вимотаний нескінченними війнами кімерійський військово-політичний союз впали алтайські рудобороді «пабєдуни». І на простори Кімерії опустився морок невизначеності, в якому право сили і коноплі на століття зупинили розвиток історичного процесу.
Якщо і далі в історію вводити поняття квантової механіки, то можна сказати так: кімерійська історична культура вичерпала запас заданої внутрішньої енергії і здійснила квантовий стрибок на нижчий рівень від того, де вона перебувала. Але не зникла остаточно, як сучасна кімерійцям цивілізація єгиптян чи ассирійців.
І знадобилися століття для відновлення енергетичного потенціалу, для нового квантового стрибка на вищий рівень розвитку, від часів легендарного Буса до Волинського військово-політичного союзу племен, територія якого простягалася від Дунаю до Дніпра. Але знову стрибок у Руїну, про яку згадували арабські джерела. Причиною вже цієї Руїни була смерть великого князя Маджака, сини якого почали різню поміж собою за абсолютну владу.
Пауза невизначеності у кілька століть і знову нове сходження через Славію, Артанію та Куявію вже до часів Київської Русі.
Якщо уважно придивитися до розвитку історичного процесу в Україні з усіма піднесеннями та руїнами, то він нагадує квантову хвильову функцію, в якій, однак, амплітуда коливань з розвитком у часі зменшується, а частота коливань збільшується. З чим це пов’язано? Залишимо це питання без відповіді. Поки.
Давайте ще раз переглянемо нашу хвильову функцію розвитку історичного процесу в Україні (строго за Лисенком).
Остання Руїна знаменувала собою остаточне зникнення козаччини, як військової сили, яка впродовж століть визначала «силовий» розвиток історичного процесу. А Коліївщина була апофеозом цієї події. Далі – вже столітній морок невизначеності.
І ось із цього мороку поволі проступають контури …нового українського суспільства, яке починають формувати вже не визначні полководці, а інтелектуали: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Олександр Смогоржевський, Хома Рябокінь, Дмитро Чижевський, Михайло Кравчук, Володимир Вернадський, Михайло Грушевський, Михайло Омелянівський…
Тисячі інтелектуалів наприкінці дев’ятнадцятого століття починали нову історію України. Але! Цей перший легіон українських інтелектуалів проходив крізь жорна російської імперської цензури і кримінальних переслідувань. Бо поява цих особистостей означала вже на той час тільки одне – асиміляція, повне зросійщення українського суспільства не відбулося, а імперія сприйняти це не хотіла і розпочала процес тотальних заборон вкупі з активною пропагандою виключно російської культури. І потрібна була неабияка сила духу, аби вистояти і не збитися на манівці. Тобто, в жорсткому протистоянні інтелектуали перетворювалися й на воїнів. Бо воїн – не фах, а стан душі. І саме так вдосконалювався менталітет українців, в якому агресія і войовничість відійшли на задній план, а свідомість (усвідомлення себе, як особистості, відповідальної за свої слова і дії) поширювалася у найглибші прошарки суспільства.
Тепер повернемось до нашої квантової хвильової функції. Фізики стверджують, що будь-який процес чи втручання у хвильову функцію, або ж досягнення нею певного фізичного порогу, викликає миттєвий колапс цієї функції. Тобто, квантова хвильова функція локалізується в матеріальну точку, яку вже можна описати за допомогою класичної фізики. Або ж за допомогою законів розвитку суспільства.
Джон фон Нейман зауважує, що колапс хвильової функції може бути обумовлений втручанням Спостерігача, або ж свідомості, які не належать матеріальному світові. Схожу думку висловив і нобелівський лауреат Оджин Вігнер. А Річард Мюллер додав, що «тільки певний тип свідомості може "побачити" колапс хвильової функції».
Виходячи з того, що «математика дозволяє колапсу відбутися на будь-якому етапі причинно-наслідкового шляху», а історичний процес точно потрапляє у це положення, можна зупинитися в точці 2014 року. За крок до Руїни.
Тут, мабуть, варто зазначити, що колапс квантової хвильової функції означає перетворення… в нову квантову хвильову функцію. Але це вже інша історія, яку почала писати свідомість нового покоління.