Таємниця у нього за життя була одна-однісінька. Адже справді, як йому вдавалося бути таким популярним водночас серед геть різних людей - від хіпі до пацифістів, від європейських інтелектуалів до екоактивістів.
Хай там як, але у "Щоденниках" Германа Гесе, про які мова, всі персонажі — цілком реальні люди. У різних фрагментах нотаток письменника розкидані його оцінювальні висловлювання - неупереджені, об’єктивні, чесні, особливо щодо себе. "38.11.1892, - нотує автор. - Вступ до гімназії у Каннштадті (7 клас). Пансіон Гайгер. Я майже нічим не займаюся, окрім улюбленої латини. Музика. Стаю соціал-демократом і вчащаю до трактиру. Пиво й розмірковування. Читаю майже тільки Гайне, якого дуже наслідую. Я все ще в поганих стосунках із Кальвом і влаштовую на вакаціях багато сцен".
До речі, цей феномен, а саме – творче "неробство" - буде притаманний авторові на протязі всього його життя. Сам письменник відверто визнавав, що жоден робітник ніколи б не подав йому руки, якби дізнався, як багато часу – годин, днів, а то й тижнів – він іноді витрачає на справжні дурниці, бездумно спостерігаючи за довколишнім "живим" життям.
Загалом цей том "Щоденника" охоплює період із 1899-го по 1914 рік, в якому - формування світоглядних та естетичних засад творчості Гессе, подорожі до Італії та враження від поїздки до Індонезії й розкриття кризових явищ подружнього життя. Прикінцеву частину становлять записи, пов’язані з початком Першої світової війни, загальними настроями в Німеччині та Швейцарії, антивоєнною позицією письменника, який був пацифістом і патріотом водночас.
Герман Гессе. Щоденники. Том 1. – Х.: Фоліо, 2025
Ілюстрація: Анатолій Базилевич