Хто такі книжкові блогерки? Це справжні аматорки літературного процесу, яким хитруни-видавці платять книжками, які потім здають до районних бібліотек. У цій книжці, до речі, навіть є розділ на цю тему: "Настав час закенселити книжкову блогерку". Але ані автор історії "Там, де живуть книжки", ані будь-хто інший цього робити не буде, оскільки мова про справжню пристрасть, яка, на жаль, минає з віком. Чи не минає?
"Якби Надя опинилася на безлюдному острові, але мала що почитати, вона б вижила, хай і з мінімумом їжі, - дізнаємося ми подробиці життя нашої героїні. - Залиште її там без жодної книжки, навіть поганенької, навіть якоїсь "Помсти Сліпого 3: Повернення бандитських мусорів", - і вона сконала б на другий день".
Втім, за сюжетом, саме життя перевіряє дівчину на стійкість її уподобань. Адже коли коронавірус відрізав головну героїню від світу, а улюблений блог став тягарем, навіть книжки не рятують від самотності. І лише тоді, коли життя починає римуватися з сюжетом, тобто коли їй до рук потрапляє загадкова книжка – історія від невідомого автора, що детально описує її будні – все змінюється. Спершу це виглядає як злий жарт, який навіть змушує дівчину повернутися в рідне містечко зі старими сімейними драмами, колишніми друзями й безліччю таємниць, але чи допоможе дізнатися, ж надіслав їй цю книгу? І чи зникне загроза, яка нависла над її життям, коли вона гляне, нарешті, правді у вічі?
Віталій Дуленко. Там, де живуть книжки. – К.: Лабораторія, 2025
Фото: Susan Colpich