Сучасний розвиток глобалізації і транснаціоналізації життя, створення системи всесвітньої інформаційної мережі вимагає формування відповідної системи безпеки, яка б стала підґрунтям стабільного господарського розвитку. Така система повинна бути прозорою і потужною, неухильно відданою справі розбудови Європи, забезпечення миру, безпеки, стабільності та свободи, а також існувати як цілісний організм, що об’єднує основних суб’єктів міжнародних процесів. Названим параметрам у світі відповідає тільки Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Вона забезпечує військовий та політичний напрями розвитку євроатлантичної моделі. Натомість Варшавський договір, Рада економічної взаємодопомоги та ін. організації слугували для збереження радянсько-російської моделі. Їй були притаманні колективне начало, директивне, централізоване функціонування держави як деміурга, відсутність свобод і повсякчасне порушення прав людини. Із руйнацією цієї моделі відійшла в небуття й система безпеки, яка її підтримувала. НАТО ж не тільки зберіглося, а й зуміло трансформувати свій статус із суто військового блоку на політико-науково-військову організацію. Сьогодні вона, по-перше, забезпечує безпеку кожної країни – члена Альянсу, по-друге, формує систему колективної безпеки, по-третє, створює партнерства з країнами – не членами НАТО, по-четверте, налагоджує та дедалі активніше застосовує механізми несилового подолання криз і конфліктів, по-п'яте, виконує гуманітарну, наукову, освітню функції, які свідчать, що НАТО існує не лише заради реалізації військових цілей.
З огляду на вищевикладене для України, яка прагне до формування оптимальної моделі національної безпеки та стабільного розвитку регіону, найбільш прийнятним рішенням є входження до НАТО. Адже саме ця організація працює на зміцнення безпеки євроатлантичної спільноти. До того ж сьогодні, як відомо, Альянс проводить політику «відкритих дверей» стосовно нових членів, і для її реалізації вироблені відповідні програми. На Вашингтонському саміті керівників країн НАТО у 1999 р. був прийнятий План дій щодо членства в НАТО. Він передбачає надання допомоги та рекомендацій країнам, що поставили собі за мету вступити до Альянсу, і є дуже гнучким та ліберальним. План містить програму заходів, спрямованих на сприяння країнам-претендентам. Але щоб зробити дієвий крок до набуття цього статусу, керівництво держави має виявити політичну волю, а її народ самоідентифікувати себе як європейців, членів європейської спільноти.
Організація Північноатлантичного договору – це міжнародна політично-військова організація, яка фактично забезпечує безпеку і поступальний розвиток євроатлантичної цивілізації. Тож було б логічно, аби Україна як європейська держава, а відтак і складова євроатлантичної цивілізації, стала органічним елементом НАТО.
Які основні переваги у сфері національної безпеки матиме Україна, приєднавшись до НАТО?
По-перше, ми забезпечимо захист національної цілісності та суверенітету Української держави як у зовнішньому середовищі, так і всередині країни. Загроза суверенітету чи національній безпеці України з боку будь-якої держави чи міжнародної насильницької організації стає одночасно загрозою для всього Альянсу і передбачає його відповідні дії щодо захисту країни, яка знаходиться в небезпеці.
По-друге, позиція України завжди враховуватиметься при прийнятті рішень міжнародної ваги, оскільки вони ухвалюються консенсусом усіма країнами НАТО. І цей принцип діяльності Альянсу не просто задекларований, а ефективно працює.
По-третє, відчутного поштовху дістане розвиток оборонно-промислового комплексу України. Приклад Балтійських країн, Польщі та ін. показує, що вступ до НАТО дозволив їм органічно вписатися в систему кооперації військово-промислових комплексів країн-членів, брати рівноправну участь у тендерах, дуже часто вигравати їх, що істотно поповнює бюджет і дає змогу модернізувати підприємства ОПК. Для України це надзвичайно важливо, оскільки ми маємо у цій сфері серйозні напрацювання та потужні підприємства – аерокосмічні, авіаційні, військово-технічні, машинобудівні, які одразу отримають додаткові можливості для розвитку та виходу на міжнародні ринки.
По-четверте, Україна зможе приступити до активної фази формування професійної армії. Наші офіцери матимуть змогу навчатись у найкращих військових академіях Європи та США, в Україні працюватимуть висококваліфіковані кадри з НАТО. Членство в Альянсі дозволить створити сучасні, технічно оснащені кордони на сході, півдні та півночі країни – з Білоруссю та Росією, а також на західному кордоні – з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією.
Що очікує Україну, якщо вона не вступить до НАТО?
Якщо Україна не набуде членства в НАТО, вона опиниться у «сірій зоні», просторі невизначеності. Наша країна сьогодні вже де-факто перебуває між двома потужними геополітичними системами: на заході та півдні від неї знаходиться євроатлантична співдружність (у вигляді НАТО і Європейського Союзу), а на півночі та сході – євразійська сублімація (у вигляді Росії, Білорусі, Казахстану). Якщо ми не зробимо остаточного геополітичного вибору, то фактично виявимося затиснутими між двома величезними системами.
Як має діяти Україна, аби стати членом НАТО?
Відносини Україна – НАТО донедавна розвивалися у форматі Інтенсифікованого діалогу. Члени Альянсу під час Бухарестського саміту НАТО у квітні 2008 року висловилися за те, щоб Україна стала членом НАТО, однак конкретні строки не визначили. Відтак почалося інтенсивне залучення нашої країни до Альянсу. Його логічним завершенням має бути вступ нашої країни до НАТО. Зрештою, об’єктивних застережень щодо приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО немає. Коли цей етап у розвитку наших відносин буде узгоджений і затверджений обома сторонами, саме й розпочнеться практична фаза підготовки України до входження в Північноатлантичний альянс.
Для цього нам необхідно:
- утворити в рамках Кабінету Міністрів Координаційний комітет з питань вступу України до НАТО, який має очолити Прем’єр-міністр; до складу Комітету повинні ввійти ключові міністри та голова Секретаріату Президента;
- у кожному міністерстві створити департаменти співпраці з Північноатлантичним альянсом, які мають очолювати заступники міністрів;
- розпочати широку, комплексну інформаційну кампанію, яка, серед іншого, передбачає проведення низки інтерактивних семінарів, круглих столів за участю директорів загальноосвітніх шкіл, працівників культури, керівників лікувальних закладів тощо. Важливо, щоб у ході відкритих дискусій обговорювалися всі питання євроатлантичної інтеграції України;
- розробити навчальні курси з євроатлантичної тематики для викладання у школах, коледжах, вищих навчальних закладах;
- виділити в Державному бюджеті кошти для проведення інформаційної, просвітницької та освітньої політики щодо вступу України в Північноатлантичний альянс;
- висвітлювати в засобах масової інформації питання про переваги України в разі її вступу до НАТО, розгорнути широкі публічні дискусії на цю тему, здійснюючи їх у відкритому форматі;
- регулярно проводити муніципальні слухання, просвітницькі заходи на рівні місцевих громад, організовувати відповідні тренінги для керівників міських та обласних рад, депутатів усіх рівнів, створювати у міськвиконкомах департаменти з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
- політичним партіям, і насамперед парламентським, визначити, задекларувати та відповідним чином зафіксувати свою позицію щодо вступу України в Північноатлантичний альянс. Партії, які приймуть рішення про доцільність набуття Україною членства в НАТО, повинні підписати Меморандум, де зобов’язатися всіма засобами сприяти просуванню нашої країни шляхом євроатлантичної інтеграції.