У війні Путіна проти незалежності України Китай нарешті виходить з тіні як прихильник і, можливо, інспіратор продовження путінської війни.
Повідомлення про «переорієнтацію» Вашингтона на Москву є абсолютно хибними бо вони не витримують перевірки реальністю: pосійська економіка і колишня військова міць ледве утримує свої позиції перед супротивником який є набагато меншим за неї і ще недавно не мав боєздатної армії. Вона вже не може обійтися без технічної та фінансової допомоги з боку Китаю та гарматного м'яса Північної Кореї.
Росія Путіна не може бути ані супротивником, ані союзником Америки - тупий, очевидний факт. Правда, яку куратори Трампа не хочуть відкривати своєму народу та світу полягає в тому що він збирається прогнутися перед Китаєм. Так, перед Китаєм - який виступає маніпулятором та ляльководом як Північної Кореї, так і Росії.
Європейські союзники України, весь вільний світ мають ясно розуміти – після рішення Китаю про яке було заявлено, проблема війни в Україні стає також проблемою Китаю. Її не вдасться розв'язати не беручи до уваги ці нові факти.
У стратегічній перспективі, довгострокові наміри Китаю прочитуються досить чітко: поступово взяти під контроль російський режим, перетворивши його на «поганого хлопчика», напівмаріонетку, нібито незалежну але завжди маніпульовану Китаєм за зачиненими дверима. Цей агент буде створювати постійну зону нестабільності - і прямої загрози в Європi - так само, як Кім робить це на Далекому Сході на довгу-довгу перспективу. Такий задум і Європа повинна його дуже чітко розуміти. Фальшиві посмішки тa перекручені слова Китаю - це останнє, чому можна довіряти.
Якщо це справді задум Китаю, то яка позиція може йому протистояти і звести його нанівець? Цікаво та іронічно що це те саме що уряди Європи не хотіли розглядати та визнавати - повний, неконтрольований крах російського режиму.
Крах Росії - сьогодні це математична, а потім технічна задача яка розпадається на три необхідні частини:
Pозвал економіки агресора; знищення його військової інфраструктури; військова поразка вторгнення.
Ці три напрямки дій дозволять - не умовно - знищити державу-агресора, а разом з нею і її злочинний режим.
І саме тут лежить площина, в якій можна шукати можливостей розуміння з Китаєм. Китай уже не буде ні лідером, aні довіреним агентом світу права та закону – він зробив цей вибір.
Але можна досягти певного порозуміння, компакту щодо впливу і стабільності. Китай може тримати Росію в зоні свого контролю, заливати її пропагандою, тасувати режими - ця територія, швидше за все, втрачена для всього нормального в будь-якому випадку. Але ціною повного розпаду Росії Китай може погодитися на умови нелегкого, але мирного співіснування з вільним світом.
І поразка російської агресії - повна та остаточна - неминуче стає центральним елементом у цій перспективі законного та мирного майбутнього людства.
I з останніми новинами: випаданнями високопоставлених функціонерів - вже міністрів, режим Росії фактично вступив у смугу політичної нестабільності: трeбa допомагати. Tрeбa працювати більше; треба працювати потужніше!