Цими днями йде багато розмов про припинення вогню, на даний момент втім без конкретних фактичних просувань. Це довга розмова, яку ми будемо вести в кількох статтях. Сьогодні ми відзначимо кілька очевидних фактів та факторів.
Перший факт: Путін досі не прийняв пропозицію про тимчасове припинення вогню. Пропозиція була дуже чіткою, і офіційної відповіді немає, а продовження атак на Україну свідчить про дуже чітку відповідь.
З цієї очевидної причини будь-які спекуляції щодо кінцевого мирного плану, того, що можна віддати Путіну та інших подібних речей, є, по-друге, безглуздими, a по-перше, відволікаючим фальшивим кроком щоби відволікти українців та світ від того факту, що путінська Росія продовжує свою злочинну агресію.
Тому Україна не може бути залучена до жодних подібних розмов, які є безглуздими та нечесними.
На мій погляд, можна просто ігнорувати пробні кулі на тему «гарантії безпеки в обмін на відмову від територій» як сьогодні, забув відзначити ім'я та посаду - дивним чином це звучить майже ідентично до вимог Путіна, але хто ще здивований? Водночас увічливо відхиляючи будь-які пропозиції зустрічей aбo взагалі будь-яких офіційних заходів до згоди Путіна на безумовне припинення. Oчевидно це також виключає підписання будь-яких угод про ресурси. Не варто забувати: Трампу потрібна Україна, це єдиний напрямок де він сподівається показати хоч щось реальне в найближчому майбутньому і отримавши тверду відсіч на тиск, він може перейти на методи задоволення.
Також варто регулярно повторювати, публічно, прямо, і через ключових союзників що Путін не погоджується на припинення таким чином зводячи нанівець аргументи що він хоче миру: прямою, фактичною демонстрацією. Дуже важливо показувати цю позицію ясно і не відводити убік aбo розмивати у каламутних переговорах про вимоги які він не перестане викочувати.
І, звісно, не можна не відзначити виключно за фактом, що це кінець блефу «Путін поважає мене й буде виконувати». Це була просто ще одна примітивна брехня тупого патологічного брехуна. End of story.
Bже в недалекому майбутньому ми знатимемо досить упевнено чи була обіцянка Трампа просто ще однією тупою, в очі і настільки ж порожньою брехнею. У цьому випадку у дипломатії залишиться тільки один раціональний напрямок: переконати Трампа і його оточення, через його оточення що примус Путіна до миру це єдина можливість що залишилася показати світу його вплив. Але цей варіант може працювати тільки якщо він незалежний брехун тa популіст, а не куплений або ще як керований Хлом.
Як ми вже говорили, можливості дипломатії не безмежні: там, де напрямки задоволення Трампа та суттєві вимоги незалежності й суверенітету України розходитимуться, треба буде робити усвідомлений вибір. Це не було секретом у листопаді 2024 року. Це не може бути новиною чи сюрпризом ні для кого сьогодні.
Тут треба підкреслити що створювати інформаційний шум (стаття в Independent) - це нормальна частина дипломатичної та ширшої інформаційної-політичної роботи, якщо її ведуть компетентно та відповідально. Але за жодних умов не можна допускати навіть заяв легітимних представників України про будь-які характеристики або умови «майбутнього миру» до досягнення тривалого та забезпеченого припинення бойових дій. Такий прецедент був би однозначно розцінений як послаблення позицій України, можливо критичне. Про угоду про мир може йти мова серйозно тільки після реального вирішення між сторонами всіх питань, і це очевидно неможливо доки Росія продовжує окупувати частину України. Жодна країна що зберегла суверенітет не можe погодитися на такі умови (візьміть приклад Японії).
Друге питання, якому ми ймовірно присвятимо окрему статтю, полягає в тому що потрібно щоби Путін прийняв таку пропозицію по-справжньому, на відміну від вже згаданої стратегії втягування України в обговорення зростаючих вимог як умови своєї згоди?
Простих, очевидних відповідей на це питання не існує, і єдиним реалістичним напрямком є посилення тиску на його режим, переважно з практичного, фізичного боку: знищення військової інфраструктури, удушення економіки, стримування тa знищення військової сили вторгнення. Це цілком зрозуміле на даний момент розуміння необхідно постійно доводити до відома партнерів України.
Сьогодні Україна може прийняти лише безумовну згоду Росії на тимчасове припинення вогню. Це навряд чи може статися швидко, а втягування в обговорення умов Путіна не має жодних позитивних результатів для України.
Далі: цікаво чути заяви лідерів Великої Британії та Франції про готовність до миротворчої місії в Україні. Але читаючи подробиці, доводиться зробити висновок про необхідність дуже обережного оптимізму в цьому питанні. По-перше, обговорювані параметри контингенту, від десяти до кількох десятків тисяч, абсолютно недостатні для підтримки надійного режиму припинення на всій лінії зіткнення. І це навіть до обговорення мандата та бойового наказу контингенту і місії узгодження яких може також зайняти чималий час.
Висновок це що принаймні, в рамках обговорюваних сьогодні, міжнародний контингент не зможе бути надійним гарантом довгострокового припинення бойових дій і отже, безпеки України. Але це питання постане звичайно, вже після вирішення перших пунктів.
Нарешті, всім має бути зрозуміло що будь-які подальші рішення, домовленості тощо можуть ґрунтуватися лише на реальному, фактичному стані справ на місцях, а не на якихось деклараціях та паперах. Від останніх Україні більше немає чого очікувати.Україна вже мала та відчула на собі наслідки всіх угод та декларацій які тільки можна собі уявити.
Не можна повторювати занадто багато що ніхто не буде дбати та піклуватися про Україну більше ніж сама Україна. Посмішки та обійми, демонстрації підтримки - це чудово, але відповідальність за безпеку та незалежність країни лежить на, і тільки на, уряді України та українцях. Забування цієї простої істини може коштувати і коштувало дуже дорого.
Насамкінець, очевидно, що існують чіткі тa абсолютно непорушні необхідні умови для того щоби навіть розпочати будь-які дискусії про мирну угоду:
- Фактичне, підтверджене тривале припинення бойових дій
- Гарантована довгострокова безпека України
- Повне відновлення територіальної цілісності та суверенітету України відповідно до міжнародного права та Статуту Організації Об'єднаних Націй
Це чіткі та очевидні позиції. Ніхто не може грати з майбутнім нації як це бувaло раніше.