Enigma Enigma

Ігор Бондар-Терещенко

2024-09-24 04:59:47 eye-2 1577   — comment 0

Викиньте все нудне!

Наразі ми не будемо згадувати клясичну цитату про те, що найважливішим з усіх мистецтв – для пролетарської, не забуваймо, культури! – є кіно, а краще дамо слово іншому метру цього жанру, який вважав, що "кіно - це взяти життя та викинути з нього все нудне".

Автор цієї книжки, цитуючи того самого короля жахів Альфреда Гічкока, нагадує, що мистецтво є протилежним природі (не кажучи вже про диктатуру нехай навіть пролетаріяту!), адже культура - це система обмежень. "Так само й сценарій – додає він, - ви просто берете життя і обмежуєте його до цікавого, Зводите хаос природи до конкретної форми, якою і є мистецтво".

Таким чином, "Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій" Антоніо Лукіча - це спроба режисера і сценариста вмістити в кілька сотень сторінок, накопичені за 15 років знання і творчі прийоми, які стали в пригоді на шляху до написання трьох повнометражних фільмів: "Мої думки тихі", "Люксембург, Люксембург" та "Screaming Girl". "Одного разу я читав тригодинну лекцію на тему природи кіно, - згадує автор, - і після того як студенти захоплено вислухали мій монолог, одна з них спитала: "То, все ж таки, що таке кіно?". Я мрію, щоби подібне запитання виникло у вас після останнього розділу, але, мабуть, одразу ж на нього відповім, і більш вичерпної відповіді не існує. Кіно - це форма комунікації зі світом: складна, не завжди переконлива, але це просто форма комунікації. Ми комунікуємо вербально - словами, ми комунікуємо невербально - через одяг та надписи на лонгесліві, і ми так само комунікуємо через картинки, що рухаються – тобто через фільми..."

Таким чином, ця книжка - легко, весело і художньо написаний конспект, який допоможе у створенні сценарію фільму, хорошої історії або просто зануритися у світ кіно зсередини. Тут описаний весь процес: від роботи з ідеями та героями до прописування діалогів і деталей у сюжеті, і це буде корисне усім, хто працює зі словом і розповідає історії у різних форматах. І необов’язково, щоб усі вони були про важливі речі – у наш трагічний час досить того, щоб вони просто були.

 

Антоніо Лукіч. Мої думки про кіно. Як перекласти життя на сценарій. – К.: Stretovych, 2024

 

Фото: 1news.zp.ua