Було це року так 1994-го, точно не пам'ятаю. Саме тоді я зайнявся більш-менш старанно рунами. Вивчав їх властивості, їх поєднання, вплив рун на навколишній світ. І тут трапляється мені замітка в газеті про те, що в Кремінній (Луганська обл.) завівся в приватному будинку барабашка, який бавиться з вогнем. І жодні зусилля священиків та бабок на барабашку не впливають. Ну, звичайно, як можна було відмовити собі в задоволенні випробувати свої сили на підступному та сильному прояві полтергейсту! Зібралися ми туди втрьох – один товариш з дуже сильною енергетикою, що дісталася йому разом із триполійськими генами, другий товариш – з потягом до служіння Господу (потім він став священиком), та й – з розчепіреними від усвідомлення своєї значущості пальцями. З необхідних інструментів нами були взяті: компас, срібний маятник на шовковому ланцюжку, дві рамки для біолокації з міді, стопка паперу (для нанесення на неї плану місцевості та аномальних явищ на ній, а також для розумних записів) від кількох ароматичних паличок лотосу і до буків - міцних дерев'яних палиць довжиною 76 см і завтовшки 3,5 – 4 см, для захисту від чужинців з паралельних світів. Бідні потерпілі, втомлені від постійних пожеж у будинку та на території ділянки, були раді БУДЬ-ЯКІЙ допомозі. Тому, напевно, мене з моїм військом винищувачів вампірів та іншої потойбічної лабуди, і не шуганули геть звідти. Як з’ясувалося, барабашка знахабнів до того, що підпалив рясу і бороду попу місцевої православної церкви (Московського Патріархату), відразу ж після того, як батюшка відслужив молебень і залив всю округу і всі приміщення святою водою. Переляканий піп – у димлячій рясі, з тліючою бородою – кинувся в храм Божий, сподіваючись на спасіння там від розгніваного демона. Ну, а оскільки біг його вулицями Кремінної супроводжувався істеричними та гучними, цілком природними висловами, зрозумілими для будь-якого мешканця пострадянського простору, то цей спринт залишив незабутні спомини в пам'яті вражених побаченим (і почутим!) аборигенів. Бабки ж просто відмовлялися щось робити, мотивуючи відмови тим, що дух дуже сильний. Тим більш, що пара бабок постраждали в боротьбі з барабашкою, і рознесли звістку про непереборний дух по всій окрузі. Я провів детальне опитування потерпілих. Виявилося, що спочатку грішили на витівки дітей, але коли діти були відправлені до родичів (в будинку особливо часто сталися самозаймання), то стало зрозуміло, що діти тут ні до чого. Це були не дитячі витівки, а злісні витівки потойбічного піромана. Ми з'ясували – де найчастіше виникали самозаймання і склали карту ділянки з будинком, завдавши туди не тільки цих місць, але й точок, які мені не сподобалися, виявлені ретельною біолокацією за допомогою рамок. Ці місця перевірялися на аномальність компасом і маятником, тому помилки були зведені до мінімуму. Окуривши димом лотоса ділянку і будинок (включаючи підвал, горище, сараї, собачу будку і навіть сортир-шпаківню на городі, ми розмалювали все захисними рунами і вирушили додому, щоб обробити добуту інформацію. Злий дух під час наших вправних дій мабуть злякався вусмерть і ніяк себе не проявляв. Наступного дня всі необхідні закляття були складені, руни підібрані, і навіть день цілком відповідав проведенню обряду екзорцизму, який ми вирішили розпочати в астрономічну північ. Збиралися виїхати на місце, але виявилося, що готівки на дизель не вистачає, і тому було винесено ухвалу про проведення вигнання злого духу в оселі одного з нас (де ми в основному і тусили). Зрештою, барабашка - це дух, і поспілкуватися з ним, якщо є на руках координати його виходу в наш світ, можна з будь-якого зручного місця нашого ж світу - шукати барабашку у його вимірі ми не збиралися. Зателефонували клієнтам (заодно й довідалися, що барабашка себе за цей час ніяк не виявив), попросили їх не спати хоча б до першої ночі (чи мало що могло статися!), і стали чекати на північ. За цей час підготували й місце, очистивши кімнату від сторонніх предметів та відсунувши меблі подалі від центру приміщення. З настанням півночі на вогнетривку підставку було поставлено чавунну сковорідку, на сковорідці розмістилося досить приблизне зображення злого духу. Обвели цю справу крейдяним колом, зовнішню сторону розписали потрібними рунами та символами. Озброївшись буками (а я взяв ще й шпагу), обвели навколо себе, захистивши коло рунами ж. Оскільки головну роль мав грати пацан з триполійською генеалогією, він і почав викликати барабашку. Після прочитання папірця з ритуальними фразами, над зображенням барабашки з'явилося легке мерехтіння повітря – як над дорогою у спекотний день. Другий товариш у захваті заволав, що він бачить духа, і тицьнув в бік мерехтіння вказівним пальцем, за що був покараний чимось на кшталт електричного розряду від викликаного барабашки. Ну, тут нам стало не смішно – з таким ми, чесно кажучи, зустрілися вперше. Нашвидкуруч проговоривши те, що було приготовано для вигнання барабашки з Кремінної, ми пішли на крайню міру. Справа в тому, що барабашка, який вкусив нашого друга, повинен був бути покараний за неналежну агресію і відсутність смиріння. Тому я наказав нашому заклиначеві влупити барабашці буків - простіше кажучи, відхльостати його палицею. Умовляти не довелося, і наказ було виконано. Потім я поцікавився чим керувався Сергій, коли нещадно бив барабашку. Відповідь була приблизно така: - Враховуючи, що в нашій компанії барабашка навряд чи буде більше за нас на зріст, тим більше, що він обмежений крейдяним колом, я прикинув – де у нормальної людини була би дупа, і бив на тому рівні. Загалом, наказавши полтергейсту дати спокій людям, ми відпустили його з миром – в той світ, звідки він прийшов у наш. Більше тижня люди насолоджувалися спокоєм. Ніщо не палало, ніяких сторонніх звуків. Вже почали думати про те, що настав час дітей привезти, як тут приперлися з Луганська шанувальники зелених чоловічків та іншої непізнаної фігні. Побігали вони багатостраждальною хатою, провели якісь шаманські танці з дикими криками, і барабашка повернувся. Причому не просто повернувся, а в повній відповідності до слів з Нового Завіту – що злий дух повертається не один, а приводить із собою ще штук десять, зліших за нього самого. В результаті – господарям довелося покинути своє житло та перебратися в інше місце. Шкода, що ми дізналися про це надто пізно – напевно, рано заспокоїлися і перестали дзвонити господарям, щоб дізнатися – як там у них справи. Мною ж було зроблено такі висновки: 1. Загалом наш захід було проведено успішно; 2. Нам не вистачило досвіду, щоб запечатати це місце виходу полтергейсту так, щоб його не змогла розкрити нічия незграбна робота; 3. Навіть якщо барабашка вирвався і не з нашої вини, то все одно треба було виявити більше відповідальності та контролювати ситуацію більш тривалий період часу, ніж тиждень. 4. Нєфіг спочивати на лаврах. Потім у нас було кілька приколів із барабашками, але про це розповім пізніше. ОМ!