Глава 2. Головний інженер
Глава 3. Табакі, Шерхан та клоуни
Глава 6. Москва лужковська. Епілог
Головний інженер
Головний інженер рудника виявився хитруватим і, водночас, зарозумілим московітом. Цікаво, що обидві якості виразно відбивалися на його фізіономії ще до початку розмови. Він вирішив одразу поставити нас на місце, яке сам для нас і визначив, а тому досить дивні, я б сказав, враховуючи ситуацію, навіть комічні настанови, що і як ми маємо робити, він завершив погрозою:
- Я вас звідси не випущу, поки ви не виконаєте все, що вам скажу.
Я відповів:
- Ми прибули до вас за наказом керівництва нашого інституту з чітко визначеною метою. Ми знаємо свою справу й маємо намір її виконати, як слід. Потім ми поїдемо звідси й для цього нам не потрібен ваш дозвіл.
- Е, ні! Тут ви помиляєтесь! – Заявив він. Гордощі за власну велич і всесилля так і розпирали його. – Без мого дозволу аеропорт не продасть вам квитки. Навіть в готелі ви поселились тільки тому, що я сказав. Накажу – і вас звідти одразу виселять. Так що ви цілковито в моїй владі й маєте виконувати все, що я накажу.
- В такому разі, – сказав я: ми палець об палець не вдаримо, поки ви не вибачитесь за щойно сказане.
Така відповідь ошелешила нахабного московита навіть більше, ніж я розраховував. На його обличчі, поки він встиг опанувати себе, відбилися спочатку здивування, а потім розгубленість. Він звик, що всі, хто були нижчі від нього за посадою беззаперечно йому підкорялися.
Шановні читачі, ви напевне вже відзначили подумки, що "розгубленість" – це вже занадто. Що заради похвальби я передав у своїх спогадах куті меду. Але так ви подумали лише тому, що не до кінця зрозуміли ситуацію, яку я мимохідь описав у попередній главі. Річ у тому, що наближався час здачі баштового копра в експлуатацію, і головний інженер відчував п'ятою точкою, що наближається час грандіозного пороття. Зокрема, для нього особисто. Декілька років цей копер будували різні бригади з різних українських будівельних компаній. Бригади працювали вахтовим методом, змінюючи одна одну. В таких умовах особливо потрібна координація їх роботи з боку інженерного керівництва, як Генерального підрядника (московитська будівельна компанія), так і Замовника (тобто алмазного рудника "Мир"). З багатьох ознак я ще до відрядження здогадувався, що такої координації не було, а головний інженер рудника не тільки здогадувався, але й дещо, напевне, знав. Знав він також, що він перший, кого почнуть бити, якщо копер не буде введено в експлуатацію вчасно. В цій ситуації ми були його єдиною надією. Шкоду, що заподіяли під час будівництва, треба буде виправляти. Для цього потрібно виявити дефекти і надати рекомендації, як їх виправити. Ця задача була в компетенції головного спеціаліста проектного інституту, тобто мене. Якщо я запропоную прийнятні рішення, які можна виконати в строк і без зайвого розголосу, то це врятує московитські дупи від побиття. Ну а я таким чином, хоч-не-хоч, візьму на себе відповідальність. Отже, думка про те, що ми відмовимося від своєї роботи, була цьому хитруватому московіту страшніша, ніж нам його погроза не випускати нас із селища. Тому він поспішив перевести все на жарт, але я наполягав, і йому довелося вибачитись, правда напівжартома. Після чого, владнавши деякі організаційні справи, ми перейшли до неформальної частини нашого знайомства і, як мені здалося, чудово порозумілися. Але головний інженер, як потім з'ясувалося, затаїв образу.
Читайте далі главу 3.