Кілька років, купа подій...Ледь не до зламу і душевного надриву. Слова нічого не варті, досвід нікому не потрібний, навіть самому собі. Краще б цього нічого не було взагалі. Чи це було не зі мною? Чи може то був не я? Але це було. І це був я, але другий. Втім...Чи був я дійсно другим? Ні, я іншим не був і не є, я лишився тим самим. Тільки критичної позиції побільшало. Щось пішло геть, щось з'явилося. Але я так і залишився людиною, що відірвалася геть, як той лист з гілки. Віднесений вітром...Маргарет, Маргарет! Коли ти писала свій незабутній роман, ти навіть уявити не могла, наскільки та тема буде "вічною". Але попри роки і відстані нічого не змінюється у людських і суспільних стосунках. Чи можна щось змінити взагалі? Не знаю. Але, відновляючи свій блог, я сподіваюся на краще. Я не хочу аби мої співвітчизники носили статус "переселенця". Тому в наступних блогвх часто будуть речі, від яких багато кого відверне. Завчасно за це перепрошую. Але я тут не заради блога.