До початку повномасштабної війни Сергій працював на Запорізькій тепловій електростанції.
В лютому 2022 року разом з іншими небайдужими мешканцями Енергодара долучився до місцевої тероборони. Ніс чергування на облаштованих блокпостах, патрулював прилеглі до міста території.
Коли росіяни підійшли до міста, Сергій був у перших рядах спротиву. Бачив все на власні очі, чув їхні розповіді, що вони нібито йдуть «охороняти ЗАЕС».
Після окупації міста деякий час Сергій займався «партизанщиною»: маючи мисливський досвід, вів спостереження за пересуваннями ворога.
Виїхав чоловік разом з молодшим сином навесні 2022 року. Одразу ж прийняв рішення долучитися до Сил Оборони. Потрапив на службу до 81-шої окремої аеромобільної бригади ДШВ.
В 2023 році під селом Серебрянка Бахмутського району разом з побратимами Сергій потрапив під ворожий обстріл. Снарядом побило машину, де перебували військові. Чоловік отримав травму ноги внаслідок вибуху міни. Один з воїнів загинув, іншого було сильно поранено. Попри травму та безперервні обстріли, Сергій зміг витягнути побратима та своєчасно евакуювати його до медиків. Пізніше мати вцілілого воїна написала Сергію щирі слова вдячності за порятунок сина.
Після лікування та реабілітації Сергій трохи побув на пункті постійної дислокації, а потім прямо на милицях знову поїхав на фронт. Деякий час ніс службу в артилерії на Донецькому напрямку. Згодом був переведений на роботу з матеріального забезпечення підрозділів.
Має нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих». Нагороду йому вручав особисто Олександр Сирський. Зараз Сергій - ветеран, учасник бойових дій, списаний з військової служби за віком. Чекає скорішого повернення додому – у звільнений Енергодар.