УПГКЦ (українська правовірна греко-католицька церква) в даний час здійснює свою діяльність на теренах Львівської області (смт. Брюховичі, с. Підгірці, с. Кругів, м. Броди та м. Золочів). Лідером невизнаної вищенаведеної псевдо-релігійної організації є так званий владика Маркіян (Василь Гітюк).
Згідно з офіційним тлумаченням церковних термінів, релігійне об’єднання, яке декларує себе самостійним та проповідує вчення, що кардинально відрізняється від ідеології панівних церковних організацій іменується сектою, серед духовенства дістало поширення найменування УПГКЦ як «секта Догнала», «Догналівці» (за прізвищем її засновника та ідейного лідера – Антоніна Догнала).
Маніпуляція окремими термінами є очевидним для кожного, хто знає Біблію та психологію людини не поверхнево, а дещо глибше. Тактика цих сектантів багато в чому нагадує тактику свідків Єгови, яка суттєво відрізняється від того, як її здійснюють католики та православні. Психологічна атака, «сліпе» підкоряння лідерам, які завжди праві, обливання брудом інших та вознесіння своїх поглядів до абсолютної істини, переведення стрілок та невміння вести дискусію в конструктивному руслі, має всі ознаки секти, що є притаманним для «догналітів».
Вказана організація, використовує назву «греко-католицька» проводячи релігійні обряди від імені УГКЦ, чим вводить в оману прихожан. Очільники “догналітів” прокляли керівництво і духовенство Греко-Католицької Церкви, а згодом і всієї Католицької Церкви, включаючи Папу Римського. Адепти УПГКЦ під керівництвом своїх «єпископів» не один раз порушували громадський порядок, підбурювали до міжрелігійної ворожнечі. У своїй місії «догнали» не сповідують українських цінностей, поширюють неправдиві відомості про духовне життя в Україні, спотворюють культуру українського народу, провокуючи до нестабільності у суспільстві.
Розуміючи свою непривабливість для суспільства, «догналівці» вдаються до обману. Щоб залучити до своїх лав більшу кількість прихожан, для здобуття влади в суспільстві, створюють різні громадські організації, засновують часописи, які, на перший погляд, не мають нічого спільного з догналізмом. Вказані організації використовують нейтральні гасла, на зразок боротьби з пропагандою гомосексуалізму, проводять різні публічні акції, не проявляючи своєї ідентичності.
Для розширення свого впливу на релігійні громади, «Правовірні» створюють підгрунтя для посилення соціального невдоволення, ускладнення суспільно-політичної ситуації, дискредитації європейських цінностей, розколу та відділення від УГКЦ певної групи вірних та реєстрація окремої «Правовірної» церкви. Тут виникає запитання, чи робота УПГКЦ не є продовженням попередніх спроб дестабілізації Церкви в Україні
Можна зробити висновок, що цілями УПГКЦ є створення підґрунтя для посилення соціального невдоволення та ускладнення суспільно-політичної ситуації із реалізацією керівництвом держави зовнішньополітичного курсу. Не виключено, що «догнали» мають на меті з’єднатися з Російською Православною Церквою і відтворити її вплив на теренах Західної України.