Усамітнилися з друзями у закапелку затишного ресторану "Мамалига" в Одесі. Крім вітальних тостів та їжи несподівано почали розмову на тему асиміляції етносів, замахуючись на довгий історичний період. Те що серед друзів були філософи та історики зробило розмову більш змістовною. Саме так народилася тема та мої тези, що виклав в цьому матеріалі.
Дихотомія «відкритості» та «закритості»: як імперії маніпулюють культурами
Поняття «закритих» та «відкритих» народів, яке соціологи та етнографи зазвичай розглядають у площині добровільної ізоляції чи соціальної мобільності, набуває зовсім іншого звучання, коли ми переносимо його у контекст колоніальних загарбань. У цьому вимірі «відкритість» часто є вимушеною вразливістю, а «закритість» - стратегією виживання або, навпаки, інструментом жорсткого контролю метрополії над підкореними етносами.
Історія знає безліч прикладів, коли колишня теоретична абстракція перетворювалася на криваву реальність. Розглянемо чотири моделі культурної взаємодії на прикладах зросійщення українців, британського, французького та турецького (османського) колоніалізму.
1. Російська імперія та СРСР: примусова «відкритість» заради знищення
Якщо описувати політику московитського центру щодо українців протягом чотирьох століть, ми побачимо спробу штучного розкриття етносу для зовнішнього впливу з метою його повної асиміляції.
📍Заборона «закритості»: Українській культурі, мові та церкві систематично забороняли бути «закритими» (тобто самодостатніми). Валуєвський циркуляр, Емський указ, а пізніше політика коренізації з її жорстким згортанням - це руйнування внутрішніх бар'єрів, що захищали ідентичність.
📍Результат: На відміну від добровільної асиміляції, зросійщення мало на меті змінити «біологічні» (етнографічні) ознаки через мовну заміну. Українців намагалися перетворити з «відкритого до всього російського» населення на маргінальну верству, позбавлену власної вертикальної мобільності (кар'єра була можлива лише через відмову від рідної мови).
2. Британська імперія: «відкриті ринки» та «закриті права»
Британська колоніальна модель показова своїм цинічним поділом: економічно колонії були абсолютно «відкритими» для вивозу ресурсів, але соціально - жорстко «закритими» для місцевої еліти.
📍Приклад Індії: Британці не прагнули асимілювати індусів (як росіяни — українців), вони створили прошарок «тубільців», які вивчили мову метрополії, але ніколи не ставали «відкритими» для входження у вищу британську касту. В етнографічному сенсі - це створення «закритої» адміністративної групи для управління, тоді як маси залишалися ізольованими від будь-яких благ цивілізації.
📍Наслідки: Така політика призвела до того, що після здобуття незалежності постколоніальні держави зіткнулися з розколом еліт, які були «відкритими» до Заходу, та народних мас, що зберігали архаїчну «закритість».
3. Франція: асиміляція vs «відкритість» цивілізаційного тягаря
Французька політика кардинально відрізнялася від британської. Вони проголошували концепцію асиміляції - перетворення колонізованих на «французів» (зрозуміло, другого сорту). Наприклад, в Алжирі французька школа нав'язувала «відкритість» до французької культури як єдино правильну, закриваючи шлях до власної арабсько-берберської освіти.
📍Антропологічний злам: Франція намагалася зробити з алжирців «відкритий народ» у соціологічному сенсі - дозволяючи найталановитішим індивідам підніматися кар'єрними сходами. Але платою за це була повна відмова від власних закритих (внутрішніх, родових) кодів. Це породило глибоку травму ідентичності, що вибухнула кривавою війною за незалежність.
4. Османська імперія (Туреччина): «закриті» етноси в системі міллетів
Османська модель - це класичний приклад того, як «закритість» використовується як адміністративний інструмент. Туреччина не асимілювала християнські чи єврейські народи насильницьки (як росія), а законсервувала їх у системі міллетів - релігійно-етнічних автономій.
📍Дихотомія: Мусульмани (турки) були «відкритою» домінуючою групою з доступом до всіх важелів влади. Вірмени, греки, болгари були штучно «закритими» - їм дозволялося зберігати мову та віру, але це була клітка, яка позбавляла їх права на вертикальну мобільність (заборона на державні посади, особливий податок).
📍Наслідки: Ця «закритість» призвела до накопичення етнічної напруги, що вилилося у геноциди та масові обміни населенням на початку XX століття. Імперія намагалася зберегти свою однорідність, зробивши меншини «невидимими».
Повертаючись до визначення, наведеного на початку, бачимо, що в реальній політиці кордони між «відкритими» та «закритими» народами стираються насильством. Для українців російська політика обернулася спробою тотального розмивання (гібридний варіант: знищення «закритих» національних ознак і примус до «відкритості» перед чужим впливом).
Історія Британії, Франції та Османської імперії показує, що будь-яка модель асиміляції, що не враховує право етносу на власну закритість (збереження базових культурних кодів), рано чи пізно дає зворотний ефект. Справжня «відкритість» має бути добровільною і симетричною - коли обидві сторони готові почути одна одну, а не коли одна поглинає іншу під виглядом «прогресу» , або "величності", зверхністю однієї культури над іншою.
Але є ще одна етнічна складова, яка має суттєве значення цього умовного визначення - "закриті/відкриті" народи. Як одні народи все ж зберігають усі базові етнічні ознаки, а інші - ні?
Бачимо багато історичних прикладів асиміляції або збереження етносу в найгірших умовах. Бачимо, як штучне з'єднання "югославських" народов не призвело до повної асиміляції. Болгари зберегли культуру та традиції. І наприклад, візьмемо переселення сербів, хорватів, чорногорців (граничар) у другий половині ХVIII століття, на так звану "Нову Сербію", яке призвело до повної асиміляції тих переселенців на українських землях у російській імперії. Тобто, основою асиміляції етносів була і є культурна, релігійна, політична відкритість перед впливом вертикальної моделі освіти, релігії, побутових чинників. Слід зазначити, що збереження етнокультурних кодів українців відбувалося не тільки спротивом, а і завдяки той самої ізоляції основної частини населення у селах. Урбанізація, з часом різно змінювала етнічних українців на користь зросійщення, бо це давало можливість робити кар'єру, навчатися, ширший вибір можливостей.
Дякую за увагу!
Сергій Сарафанюк, Одеса
#колонізація #етнос #асиміляція #СергійСарафанюк #Одеса