По суті, ця книжка – про те, що співали Pink Floyd у своїй вікопомній «Стіні», будуючи на сцені справжній мур, визираючи крізь незабудовані отвори у ньому і наприкінці шоу руйнуючи цю перепону, що, за задумом, будувало всередині і довкола людини суспільство.
З іншого боку, мова у цій книжці трохи про іншу стіну, вона про те, як не на сцені, а в житті бути тут і зараз. Її автор - колишній буддистський монах, лектор і коуч, університетський викладач курсу усвідомленого лідерства, автор та ведучий подкасту Practicing Human. Тож спершу нам вкотре нагадують про те, що ми звикаємо діяти на автопілоті, наші стіни такі товсті й високі, що розмаїття можливих життєвих досвідів проходить повз нас, а потім розказують, як же опиратися хаосу, але при цьому не пропустити щастя і не змарнувати свого життя?
Автор запрошує на спільні пошуки втраченого сенсу, крізь «усвідомленість заради усвідомленості», та пояснює, як бути дійсно присутнім в теперішньому. Виявляється, цього можна досягти, лише цеглинка за цеглинкою розібравши внутрішні стіни, що відмежовують наші щирі, цілісні та відкриті сутності від світу. Так само нам пояснюють, чому і як ми їх зводимо, від’єднуючись та втрачаючи орієнтири і притік свіжого повітря. Ну, й пропонують практичний спосіб їх демонтажу і навчає не губитися в хаосі та не втрачати внутрішнього спокою без них. Наприклад, без смартфону. Або із ним, що, в принципі, одне й те саме.
«Що в користуванні смартфоном викликає у вас найбільше щастя?
Забагато хорошого може перетворитися на лихо. І хороше в невідповідну мить теж може обернутися лихом.
Спілкування з другом може подарувати щастя. Однак перебування поруч із другом 16 годин поспіль може виснажувати, а наявність друга поруч, коли ви намагаєтеся завершити важливе завдання, може спричиняти незручності.
Не думаю, що користуванням смартфоном — це кепсько. Кепським воно стає тоді, коли ми від рання до смеркання липнемо до смартфона й послуговуємось ним у невідповідну мить, через що він шкодить нашому суб’єктивному благополуччю, нашій продуктивності та присутності.
Коли мої стосунки зі смартфоном (електронною поштою, соціальними мережами) здорові, то я не перевіряю листів в електронній скриньці до одинадцятої години ранку та після шостої вечора. Я сиджу в соціальних мережах лише впродовж однієї чи двох годин (одну годину вранці, другу — ввечері, однак не користуюся соціальними мережами всю годину цілком: просто я так відокремлюю цей відтинок часу від решти годин свого дня). І я заряджаю смартфон уночі в іншій кімнаті (наукове дослідження свідчить, що це справді збільшує щастя).
Ці три правила НЕАБИЯК важать для мене.
Левову частку нашої тривоги породжує не користування смартфоном (хоча, поза сумнівом, воно теж почасти слугує причиною), а радше постійний доступ до нього, що спричиняє смикану, невротичну, розосереджену увагу, якій, щоб заспокоїтись, потрібен миттєвий результат. Щоразу як ми втуплюємось у смартфон, коли нам некомфортно, нудно або ми потерпаємо від стресу, ми послаблюємо свою здатність зосереджуватися й бути в злагоді з цим пристроєм. Та коли ми виокремлюємо чіткі відтинки часу для користування смартфоном і відмови від нього, тоді не підживлюємо цей патерн поведінки, а психіка природним чином починає заспокоюватись».
Корі Мускара. Не проґавте свого життя. Як по-справжньому бути тут і зараз. – К.: Yakaboo Publishing, 2021
Ілюстрація: Джеральд Скарф