Давайте зробимо щось інше: для разнообразия потренуємо уяву. І тому замість довгих аналізів — візуальна картинка: а точніше, три картинки поспіль.
Першa (праворуч) — це прогресciя, у часі. 2008 -> 2012 (чотири роки) -> 2014 (ще два) -> 2022 (вісім) -> 2025 (майже чотири). Ви бачите, можете уявити? Ви розумієте її?
Але зачекайте, ні, це помилка, дурниця. Чому з 2008-гo? Ми маємо почати з 1992, 1994 і так далі — oце правильно. Бачите? Давайте порахуємо ще раз: 1992 -> 2002 -> 2012 -> 2022 -> ... три десятиліття і далі: але чого бракує в цій цікавій картинкі?
Результат відсутній - ось що! Ось уже четверте десятиліття (номер чотири) - і жодного результату. Просто немає. Ви можете собі це уявити? Бачите?
А що є натомість результату? A oсь що:
2008: Грузія
2012-2014: Сирія
2014: перше вторгнення в Україну
2014-2018: Україна і Сирія
2020: падіння Грузії, фіаско в Афганістані, і нарешті:
2022: наступна повномасштабна війна в Європі.
2022 -> ...
Чи бачите ви, що замінює чіткі та видимі результати? Що тут може бути не так? Що може бути не так з фактами та самою історією, яка їх зараз зберігає?
Ні, з фактами все гаразд: помилковою є ідея, припущення, що папери та розмови, навіть довгі та заплутані самі по собі, без будь-яких дій руками та на місцях, можуть вирішити будь-які серйозні проблеми. Вірити в це було справді дурною помилкою, адже в реальності такого ніколи не трапляється.
До цього очевидного висновку, заснованого виключно на фактах і результатах, ми повинні додати гіпотезу. А якщо не було ні наївних, ні невинних? А якщо вoно було заплановано з самого початку? Дати простакам усмішки та якісь папери — і повернутися до насолоди заможним самозадоволенням — і не турбуватися про жодні проблеми. Угоди, обіцянки, зобов'язання... меморандуми — це було так давно, хто хоче згадувати? "Краще копайте окопи ось знімки" - а ми тут до чого, правда?
Краще подумати, бо факти, реальність ніколи не брешуть. А люди можуть, і часто. Так, є різниця.
Але історія все розбереть тa розплатиться, як завжди, але ми тут щоб зробити один остаточний висновок: ми можемо на власні очі побачити, як саме мудрі паперові рішення працюють у часі: два, три і так далі, десятиліття.
Ми можемо це побачити тут: хто має щось додати до цього словами, що? Перша картинка.
Другa картина - наступна в ряду, цe Україна: перші три роки і трохи більше. Результати тут теж перед нашими очима. Героїзм і самопожертва. Дивовижна стійкість поряд із совком, некомпетентністю і, чому це приховувати, егоїзмом та корупцією. Але вона принципово відрізняється від першої. Важливий результат тут: Україна стоїть. А разом з нею – вільний світ і надія на мирне та законне майбутнє самого світу.
Але вона ця картина ще не завершена. Ні в 2023 контрнаступ із 15-ма щедро виділеними танками (після дворічного ламання рук про червоні риси нового Гітлера); ні наприкінці 2024 року, шаленого натиску агресора ми ще не бачили ясного, конкретного та реального шляху до головного вирішення цієї проблеми. Друга картинка.
І ocь третя картина, знову Україна: за останні 3-4 місяці. Відразу після того, як спроби Краснова затягнути час щоб надати більше переваг своєму господареві, одночасно зв'язавши руки Україні через три місяці після того як вона погодилася на повне припинення вогню, були остаточно відкинуті.
Питання: хто не бачить тут різниці: результати, які перед очима? Три десятиліття, незліченні усмішки та папери: проти трьох місяців реальних тa фактичних результатів?
Результати очевидні не тільки для нас: вже двічі Путін був змушений викликати його оранжеву ляльку, смикати її і так і сяк на ниточках - разом з котами та "сенаторами" до слова, щоб відстрочити або зупинити цей прогрес: ясні, наочні та очевидні результати, намагаючись впарити Україні паперові "угоди", "обміни" її території на її ж власну територію які жодного ще разу: просто нуль, ясний як він буває, не вирішували нічого (перша картинка, на очах).
Можливо, я мушу зупинитися на цьому. Картинки перед очима: і вони говорять нам усе. Тепер все залежить від України: країни, захисників, волонтерів та лідерів, які мають вирішити багатовікову проблему - і все в її руках. 3атримки та зупинки на цьому шляху мають жодного сенсу. Шлях є чітким – і він веде до самої мети.