…З одного боку, може видатися, що авторка цієї книжки навмисне приміщує своїх героїнь у найкритичніші ситуації – чи то в пекло борделю, а чи в «рай» Донбасу – намагаючись у такий спосіб додати зайвої динаміки у відомі, в принципі, сюжети. З іншого боку, «соціальний» жанр у літературі завжди передбачав жорстку подачу матеріялу, інакше матимемо рахманні оповідки Тані Малярчук про те, як вона «стала святою», а не, припустимо, депутатом, щоби боротися, чи пак борюкатися за справедливість у залі Верховної Ради.
І авторка мудро робить, коли не хапається за гарячі «революційні» теми, свідками яких усі ми були, а осмислює те, з чого ця сама революція постала. Наприклад, описуючи долю столичної журналістки в Донецьку, перші страйки шахтарів, приїзд Івана Драча , ще голови Народного Руху України. Усе це у контексті журналістської діяльності її героїв, звісно, у довоєнному Донбасі.
Про воєнний час зараз пишуть доволі багато, натомість як дійшло до теперішнього стану в шахтарському краю – про це ми мало що знаємо. Чесно кажучи, було тоді ненабагато краще, ніж тепер. «Містечками сновигали п’яниці, вульґарно нафарбовані дівчата-підлітки; рано постарілі жінки тягли якісь сумки або продавали край дороги різний провіант. Скрізь відчувалося запустіння; вікна деяких квартир були вибиті або закладені фанерою - будинки нагадували пустки».
Утім, самими лише відмінностями у «національних особливостях» характеру авторка не пояснює ситуацію, і окрему расу з донеччан не робить. В її оповіданнях, немов літаки над териконами, мчать ті самі роки і вирують такі самі пристрасті, що й всюди. Усі вони, на жаль, будуть цікаві сьогодні насамперед через те, що відбувалися вони колись - в зоні теперішньої АТО. Але цього вже досить, щоб мету було досягнуто. А саме – привернено увагу до «соціяльного» життя ще в одному регіоні нашої літератури, а також до непересічної авторки, яка сумлінно документує його у своїй збірці.
Таким чином, усіх нас можна привітати із прибуттям до літературного цеху соціяльно-психологічного жанру ще однієї непересічної авторки. Її саму, мабуть, вже неодноразово вітали, адже книжка «Терикони під літаком» Світлани Єременко свого часу отримала першу премію на конкурсі «Літературні відкриття року», яка присуджується за кращий дебют у прозі.
Світлана Єременко. Терикони під літаком. – К.: Поліграфсервіс
Фото: Вас. Колотєв