Пам'ятаю, останнього разу, коли я хотів влаштуватися на роботу в проектну фірму і проходив співбесіду на посаду головного спеціаліста, проводили її, тобто співбесіду, декілька дівчат, на вигляд фотомоделі, від 20 до 25 років. Але найбільше вони здивували мене своїми гучними посадами. Під час розмови поступово з'ясовувалося, що дівчата не дуже розуміються у справі, але намагаються це приховати. Вони допитувалися, чи зможу і чи погоджуся я робити ... і тут почалося перелічування всього, що тільки має виконуватися всіма працівниками фірми, починаючи, звісно, з посадових обов'язків самих цих крутих дівчат. Я слухав і посміхався все ширше, аж нарешті розсміявся, попрощався і пішов. Суть тут от у чому, ці чиїсь дівчата похапали всі гучні й прибуткові посади, а коли штати були майже вкомплектовані, вони, мабуть, перезирнулися між собою з німим питанням: "а хто ж буде працювати?" – і в очах одна одної прочитали відповідь: "Тільки не я!".