Колись дуже давно, в дитинстві, я вважав себе ненормальним, бо всі (якийсь час абсолютно всі) навколо мене любили Леніна, Сталіна, чекістів, Комуністичну партію, піонерію, комсомол, а я відчував до всього цього незбориму відразу. Це виглядало так, як начебто б мене змушували з'їсти щось огидне й доводили, що воно смачне й корисне. І таки переконали. Раз всі кажуть, значить це правда, ‒ думав я, але огида залишалася, і я нічого не міг з цим вдіяти, тільки приховував її якийсь час, поки міг.
І тепер я підозрюю, що не тільки я, а й кожна людина поза розумом навіть відчуває, що є добро і що є зло.
Жодна пропаганда, жодні обставини не можуть схилити людину до зла без її свідомого вибору.