До лютого 2022 року 55-річний Андрій займався адвокатською діяльністю та керував власним адвокатським бюро. Повномасштабну війну зустрів у Чернігові, на захист якого став у перші ж дні.
Про це повідомляє Чернігівський обласний ТЦК та СП.
«Піти на захист держави вирішив наступного дня, 25 лютого. Дружині сказав 26-го. Попросив підвезти до військкомату (ТЦК та СП. – Ред.). Це дійсно було обов’язком і честю. Розумів, хто як не я, – згадує військовий. – Спершу організовували оборону в центральній частині Чернігова. Поки був набір добровольців, видавали зброю. Потім нас перемістили на інші точки. Були на постах і на залізничному мосту, і на автомобільному».
Андрій каже, що під час оборони Чернігова зневіри не було жодної. У своєму підрозділі намагався знаходити спільну мову з кожним, підтримувати кожного, аби не занепасти духом, бо тоді справді ситуація була напруженою й неоднозначною. Віри захисникам додавало те, що вони стояли за рідне місто.
«Якби пав Чернігів – пав би і Київ», – переконаний чоловік.
Про тих, хто уникає служби та захисту країни, Андрій, який нині служить у ТЦК та СП Чернігівщини, говорить із нерозумінням:
«Ті, хто протягом цього часу боронять Україну, дали більше як два роки, щоб закінчити свої справи та підготуватися до війни – навчитися і прийти на зміну тим добровольцям, які насправді скалічені і морально, і фізично. Підготуватися можна спершу теоретично, зараз усе є в інтернеті: починаючи від тактичної медицини та закінчуючи керуванням танків. Скоро і F-16 туди викладуть… Але для цього треба мати сміливість, щось уміти або чогось навчитися».