Періодично в інформаційному просторі та в побуті під час розмов з’являється поняття "система". В це поняття вкладається таємничий смисл структури, яка непідвладна людині: «"Система" ламає людей. Ми безсилі проти "системи". Неможливо побудувати нормальну державу, поки не зламаємо "систему"». Так що ж ховається під поняттям "система"?
Аби відповісти на це питання, занурився в інтернет. За основу дослідження взяв конкретне поняття, яке найчастіше пов’язують із таємничою "системою" – це корупція. Побродивши по інтернету, знайшов іншу претензію до "системи". Водночас, вона розкриває суть самого поняття "система"…
«Соціальна держава — це держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини.
Поняття «соціальна держава» було запроваджено до наукового обігу Л. фон Штайном у 1850 р., проте активна теоретична розробка даної проблеми розпочалася в першій половині XX ст. Ідеологічною основою «соціальної держави» стали погляди англійського економіста Дж. Кейнса, який обґрунтував необхідність державного втручання в соціально-економічну сферу з метою запобігання економічним кризам, безробіттю, підвищення добробуту населення через перерозподіл доходів між соціальними групами» («Студентська бібліотека» https://studies.in.ua/socialna-polityka-derzhavy/3446-ponyattya-socalnoyi-derzhavi-ta-osnovn-pdhodi-do-yogo-rozumnnya.html )
Затим, як цитата була знайдена на сайті «Студентська бібліотека», то питання до студентів: а хто саме має створювати умови «що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини»? …Ліс рук.
І одразу ж гарно сформульована відповідь: «Слово “соціальна” підкреслює, що держава здійснює одну зі своїх основних функцій – соціальну, тобто бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян, особливо тих, хто має потребу в соціальному захисті; регулює економіку з обов’язковим урахуванням екологічних вимог; забезпечує захист економічних і соціальних прав людини». («Студентська бібліотека»)
Тобто, соціальна держава – це "система" яка «повинна турбуватися»?
Особливо гарно звучить «бере на себе турботу про матеріальний добробут громадян»… Так, це класичний приклад ілюзії, що про твій власний добробут повинен потурбуватися хтось. Всі ілюзії формуються в генетичній свідомості. Про генетичну свідомість, яка продукує ілюзії, ми вже міркували. "Система" — це про людей, а не надлюдську силу. Все інше — психологічна проекція або колективна ілюзія. («Спостерігач: проблема з невивченими уроками») https://gobova.blogspot.com/2026/02/blog-post.html
Нарешті, хтось повинен не тільки потурбуватися про наш добробут, але й повинен боротися з корупцією, про яку ми полюбляємо поговорити і яка є "продуктом системи". Водночас, в процесі "поговорити про корупцію", ми робимо виняток для кола рідних і знайомих нам людей. І себе особисто…
Ілюстрація. Відкриваємо головну сторінку «Студентської бібліотеки» і читаємо: «Дізнайся вартість написання своєї роботи: курсова 30 сторінок; 15 днів; 990 гривень», а далі перелік літератури до курсової роботи, серед якої «"Процесуальне право України", Демський Е.Ф.» https://studies.in.ua/
Коментарі? Так, коментарі зайві. Але! Існує ще один посил на зловісну "систему", яка ламає свідомість людей. Це – Стенфордський тюремний експеримент Філіпа Зімбардо. https://www.gasformind.com/stenfordskyy-tyuremnyy-eksperyment-istoriya/
Тобто, виникає проблема, що звичайна людина, потрапляючи у специфічні умови, несподівано перетворюється на "деталь системи"…
Добре, ще один приклад: вчений-фізик, професор Пермського державного університету Анатолій Волинцев. До якої системи належить цей поважний вчений-фізик, який запропонував російському диктаторові скинути ядерну бомбу на Україну? https://www.youtube.com/watch?v=AfbN2fsE0vw
Можна навести безліч прикладів, похмурих і не дуже, в яких людина фігурує в різних "системах", але ви не знайдете жодного прикладу (жодного!), в яких би "система" функціонувала …без людини! Тобто, систему утворюють люди. В цій системі люди взаємодіють з певною метою. Без людей системи просто не існує. І всі розмови про "система ламає людей" поширюються або від нерозуміння цього поняття, або з метою уникнення відповідальності.
Ось приклад аристократа Вільяма Гаскойна, Верховного судді Англії часів правління короля Генріха ІV. Приклад особистості, яка будучи в "системі", залишилася людино…
Принц Уельський, майбутній король Англії, відлупцював в суді сера Вільяма Гаскойна, голову Верховного суду Англії. Принцові не сподобався вирок, який суддя Гаскойн виніс його шалапутному приятелеві. Хоча вирок був абсолютно справедливим.
Сер Вільям Гаскойн наказав заарештувати принца Уельського, майбутнього короля Англії Генріха V, і посадити його в тюрму.
Принца Уельського заарештували і відправили в тюрму Кінг Бенч, де він приходив до тями аж до особистого розпорядження короля Англії Генріха ІV, батька буйного принца.
ШІ: «Система» — це не суб’єкт, а сумарний результат людських дій, правил, структур і культурних установок.
«Система» не існує як автономна сила. Всі державні інститути, правила, соціальні програми чи навіть корупційні механізми — це лише сукупність дій конкретних людей. Коли ми говоримо, що «система ламає людей», ми насправді проектуємо на абстрактну конструкцію власну відповідальність або намагаємося пояснити складність світу. Соціальна держава, антикорупційні інститути чи будь-які структури не «турбуються» і не «ламають» самі по собі — їх створюють і підтримують люди, і від їхніх моральних та професійних виборів залежить, якою буде система. Особистість, яка усвідомлює це, не перекладає відповідальність на абстракції, а діє навіть у найскладніших умовах, залишаючись людиною і зберігаючи здатність на моральний вибір».