ШІ: «Коли ми чуємо словосполучення «квантова економіка», у свідомості одразу виникає напруга між знайомим і незвичним. «Квантове» асоціюється з фізикою, далеким мікросвітом, а «економіка» — з повсякденними ринками й грошима. Саме ця невизначеність і є полем нашого експерименту: як читач сприймає нову ідею, пропускаючи її крізь власні фільтри мислення, і як це сприймання відкриває приховані межі між наукою, економікою та людською свідомістю.»
Візьмемо надзвичайно цікаву книжку Девіда Оррелла «Quantum Economics: The New Science of Money». Quantum Economics – Icon Books
Мова про квантову економіку. Про гроші, як квантове явище. Про нелінійність ринків. Про кризу класичних економічних моделей.
«Так само, як фізики вивчають матерію, вивчаючи обмін частинками на субатомному рівні, так і економіка повинна починати з аналізу природи операцій, заснованих на грошах. Отже, квантова економіка починається зі значення фрази «скільки» — або, використовуючи латинське слово, quantum.
Від квантової фізики до дуалістичних властивостей грошей, через нові галузі квантових фінансів і квантової когніції, ця надзвичайно важлива книга показує, що квантова економіка для неокласичної економіки є тим, чим квантова фізика є для класичної фізики — справжнім поворотним моментом у нашому розумінні.» (Девід Оррелл «Quantum Economics: The New Science of Money»)
Звідси і починається наш експеримент.
Які асоціації виникають у читача вже від однієї назви – «Квантова економіка»? Будуть різні думки. Навіть протилежні по суті. Але в основному – це невизначеність. Хоча б тому, що поняття «квантова» важко сприймається поряд з поняттям «економіка». Поняття «квантова» сприймається виключно як квантова фізика або квантова механіка, тобто, як щось далеке від звичного життя. Зафіксуємо цю асоціацію.
Якщо ви не фахівець у фінансовій справі і уважно прочитаєте тільки анотації до цієї книги, думки авторитетних науковців, то помітите одностайність тільки в толерантності до автора… Quantum Economics – Icon Books
Так і проявляється генетичний спосіб сприймання інформації. Кожна людина на рівні підсвідомості одну і ту ж інформацію пропускає через своєрідні фільтри і “одягає” у свій власний контекст, який залежить від способу сприймання інформації. Звідси з’являється несприйняття якоїсь інформації незвичної, не знайомої з досвіду життя чи яка суперечить встановленим канонам науки, яким людина звикла довіряти…
Цим пояснюється і теза: «Мозок людини досліджує мозок людини»…
Поглибимо наш експеримент. Уявимо, що Девід Оррелл презентує свою книжку «Квантова економіка» в аудиторії одного з Київських університетів. Зазначимо, що Девід Оррелл є надзвичайно авторитетним науковцем. Після презентації підводиться молодий студент і заявляє, що міркування Девіда Оррелла, реалізовані в книжці «Квантова економіка», побудовані на хибній теорії, а тому є хибними…
Ваша, читачу, реакція?
Добре, пропустимо цей тонкий момент. Далі зазначимо, що Девід Оррелл спокійно вислухав київського студента і попросив аргументувати свою думку.
Студент, хвилюючись в присутності авторитетного науковця, приводить свої аргументи: в основі міркувань автора «Квантової теорії» лежить абстрактна теорія квантової фізики. Далі студент пояснює, чому він вважає, що квантова фізика побудованою на абстрактних теоріях.
Для ілюстрації студент приймає основи технології машинобудування. В технології машинобудування є залізобетонний принцип: при побудові технологічного процесу збору вузла, агрегату чи будь-якої машини спочатку визначається базовий елемент на якому збирається вся конструкція. Для автомобіля, припустимо, базою є рама. Якщо ви проігнорували базовий елемент і почали складати автомобіль так, як вам вранці надумалося, то на виході ви можете отримати …паровоз.
Що є базовим елементом для технологічного процесу створення Всесвіту? Простір. Простір, своєрідна «рама», в якому (чи на якому) будується весь макросвіт. Простір, який є основою об’єктивної реальності і об’єднує всі її частини, видиму і невидимі.
Який саме базовий елемент бачить квантова фізика у Стандартній моделі? І ось тут виявляється, що Стандартна модель квантової фізики не має чітко визначеного і усвідомленого базового елемента.
Для початку ми звертаємо увагу на той факт, що квантова фізика розділяє поняття простору для макросвіту і для мікросвіту. Тобто, існують окремо простір-час для макросвіту і окремо простір-час для мікросвіту? Принаймні саме так сприймається твердження квантової фізики, що в малих масштабах простір перестає бути неперервним. Звідси з’являється припущення, що квантова фізика не об’єднує макросвіт, мікросвіт і простір на межі Планка в одну об’єктивну реальність… Не кажучи про стан нижче межі Планка, який активно взаємодіє з макросвітом…
У Стандартній моделі квантової фізики простір‑час є «сіткою», де в кожній точці існують поля (електромагнітне, кваркове, лептонне тощо). Елементарні частки в Стандартній моделі — це збудження цих полів. Тобто, простір тут сприймається як фон із квантовими властивостями. Далі з’являється пояснення, що для узгодження поняття простору-часу релятивістської фізики, де простір-час викривляється під дією гравітації, з поняттям простору-часу квантової фізики створюється квантова теорія гравітації. Отже, якщо простір‑час викривлений гравітацією, то на рівні Планка це викривлення вже сприймається як квантова піна — хаотичні флуктуації простору‑часу, які потребують нової фізики для опису.
Тут зафіксуємо свою увагу, що Стандартна модель вже існує, а базового елемента цієї моделі ще нема. Щонайменше – неузгоджена. База ще тільки розробляється у вигляді квантової теорії гравітації…
Крім того, з’являється відчуття, що квантова фізика і Стандартна модель стосується виключно масштабів Всесвіту. Звідси, як ми вже згадували, поняття «квантова фізика» сприймається, як щось далеке від звичного життя…
А людина? Адже людина також живе і діє у цьому Всесвіті. Межа Планка присутня і працює всередині кожного з нас і утворює внутрішню тканину нашого організму… Як узгодити квантову гравітацію і квантову піну з роботою будь-якого живого біологічного організму на планеті Земля? З роботою мікроскопічних нанороботів, які невтомно працюють з ДНК в кожній клітині кожного живого організму?
Звідси з’являється відчуття, що всі побудови на основі квантової фізики, в якій відсутній добре усвідомлений базовий елемент, сприймаються абстрактними побудовами…
Повертаючись до квантової економічної моделі, ми питаємо: а що є базою квантової економічної моделі? Адже базою будь-якої економічної моделі має бути виключно Людина.
Якщо базою економічної моделі є гроші, то з’являється відповідна політична модель, в основі якої стоїть не сила права, а ”сдєлка“…
Я не знаю, що відповість Девід Оррелл студентові Київського університету. Але сьогодні я бачу політичні процеси, які будуються на абстрактному сприйманні об’єктивної реальності. Тобто, на ілюзії, в якій політичне значення має тільки купівельна фраза “скільки”. І в цьому випадку всі інші пріоритети, які кров’ю здобувалися людством впродовж тисячоліть, в один момент втрачають смисл. Як і квантовий феномен честі. Який, власне, і відрізняє людину від біологічної субстанції.
За відсутності етичної бази, глобальна політика перетворюється на невизначені ринкові угоди. Людина перетворюється на механізм реалізації невизначених угод, які абсолютно ігнорують силу міжнародного права. А діти перетворюються на дешевий товар…
…Якщо ви змогли здолати релятивістську упередженість в мисленні, яка народжується разом із способом сприйняття інформації, тоді варто почитати надзвичайно цікаву книжку Олександра Вендта «Квантовий розум і соціальні науки».
Анотація до Alexander Wendt – Quantum Mind and Social Science (2015):
«У соціальних науках існує приховане припущення, що свідомість і соціальне життя зрештою є класичними фізичними/матеріальними явищами. У цій революційній книзі Олександр Вендт кидає виклик цьому припущенню, пропонуючи, що свідомість насправді є макроскопічним квантово-механічним явищем. У першій половині книги Вендт обґрунтовує включення квантової теорії до суспільно-наукових дебатів, знайомить соціологів із квантовою теорією та філософською суперечкою щодо її інтерпретації, а потім захищає гіпотезу квантової свідомості проти ортодоксального, класичного підходу до проблеми розуму і тіла. У другій половині він розвиває наслідки цієї метафізичної перспективи для природи мови та проблеми структури агента в соціальній онтології. Аргумент Вендта — це революційний розвиток, який ставить фундаментальні питання про природу суспільного життя та роботу тих, хто його вивчає»