Судячи з останніх новин, які активно поширюються світовими ЗМІ, склалась ситуація глухого кута, в якому опинились ”глобальні гравці“.
США – грандіозна передвиборча програма виявилася гучною балаканиною. Експеримент «Аляска-25» дав несподіваний результат. Крім заяв про кількість “зупинених війн”, бо від війн з Канадою, Данією (за Гренландію) і Венесуелою американський істеблішмент обачливо відмовився. Що далі? Відповідь на це просте питання американський істеблішмент ще не склав, а тому розгублено оглядається навсебіч…
Китай у своїх глобальних амбіціях несподівано зіштовхнувся з не менш амбіційною Японією, яка не злякалася грізних заяв. Японія дала зрозуміти, що не оглядатиметься на підтримку кволих США. Довелося заховати в шухляду карти з ”тимчасово окупованими росією територіями“. Звідси і терміновий візит: «На окремій зустрічі Ван І та секретар Ради Безпеки Росії Сергій Шойгу «провели стратегічне узгодження з питань, що стосуються Японії, і досягли високого рівня консенсусу», йдеться у заяві Міністерства закордонних справ Китаю.» Китай і Росія обговорюють Україну, досягають «консенсусу» щодо Японії під час візиту китайського міністра — CNA
Європейський Союз… Розвалюється на очах. Європейський істеблішмент заклопотаний власним бюджетом і власними проблемами з електоратом, який вимагає тільки “квітів, музики і танців”. ”Демократичні цінності“ здали в архів до кращих часів. “Цінність життя” виявилась тільки цінністю кожного для себе. ”Цінністю життя” мільйонів українців можна пожертвувати заради ”цінності життя“ для мільйонів європейців.
«Хоча Рим наполягає, що залишається відданим підтримці Києва, Італія стала першою країною ЄС, яка публічно заявила, що постачання зброї може припинитися під час переговорів про припинення вогню. Цей зсув відбувався попри те, що Італія ще в жовтні висловлювала готовність приєднатися до програми НАТО з закупівельної допомоги Україні (PURL), спрямованої на оптимізацію спільних закупівель американської зброї для українських сил.
«Якщо ми досягнемо угоди і бої припиняться, зброя більше не знадобиться», — сказав Антоніо Таяні журналістам у Брюсселі. "Потрібні й інші речі, такі як гарантії безпеки."»
Італія заявляє, що участь у програмі PURL НАТО для України є «передчасною» — UNITED24 ЗМІ
Щоправда Антоніо Таяні не уточнив, як він уявляє «гарантії безпеки». Це тільки папірець написаний у кремлі? З уточненнями щодо «гарантій безпеки» виступив прем’єр-міністр Бельгії і виявилося, що «гарантії безпеки» зовсім не стосуються України. «Гарантії безпеки» – виключно для Європи.
«Де Вевер додав, що історично переможена держава добровільно відмовляється від активів у рамках мирного врегулювання. Але він припустив, що це не стосується нинішньої війни, стверджуючи, що Росія не програє — і що поразка країни з ядерною зброєю може дестабілізувати.
“Хто справді вірить, що Росія програє в Україні? Росія не програє. Це казка, ілюзія. І навіть небажано, щоб вони програвали, тому нестабільність у ядерній державі не виникає“, — сказав він.» Прем'єр-міністр Бельгії встановив різдвяний термін для бюджетних переговорів – Brussels Reporter
Ось тут прем’єр-міністр Бельгії видав базу, з якою росія сіла грати за стіл, тримаючи в рукаві про запас кілька козирних тузів: «навіть не бажано, аби росія програла».
Так, кремль у цій ситуації запропонував “глобальним гравцям” зіграти в ”підкидного дурня“. В цій грі кремль вважає Україну призом для переможця. Переможцем у ”підкидного дурня“ кремль вважає виключно себе, бо тримає в рукаві купу козирних тузів.
Гра в ”підкидного дурня“ – це гра, де кожен ”глобальний гравець“ має на увазі виключно власну безпеку. Тут можливі ситуативні союзи, але в процесі гри можна “валити” і союзника. Заради власної безпеки. У фіналі – переможцем буде тільки один “глобальний гравець”. Такі правила ”підкидного дурня“. Хоча кремль одразу ж заявив, що правила гри він самостійно буде змінювати в процесі гри. “Глобальні гравці” на це погодились.
З чим саме ”глобальні гравці“ сіли за стіл для гри в ”підкидного дурня“ ми вже з’ясували. І залишилось ще раз акцентувати увагу на базі, з якою кремль організував цю гру.
Кремлівські мантри про печенігів, половців та рюриковичів були почуті. Зрештою, в історії відомий прецедент, коли Київський князь Святослав Хоробрий розгромив могутній Хазарський каганат. Своєю перемогою Святослав зруйнував своєрідний шлюз, Хазарський каганат, який стримував рух войовничих кочівників із степів Азії до Європи.
В уяві європейського і американського істеблішменту під войовничими кочівниками бачиться Китай, який може скористатися розгромом росії і приєднати до себе гігантський простір російської Азії. І вже тоді, підказує “глобальним гравцям” розбурхана уява, Китай вже ніхто не зможе зупинити…
Страх паралізує здоровий глузд і розбурхує уяву. І саме тому росія, роздаючи карти, своїми погрозами підтримує параліч здорового глузду. Аби не з’явилося розуміння, що дика російська орда вже просувається до Європи. Що тільки Україна сьогодні є своєрідним шлюзом, який ще стримує цю орду…
Але! Нова об’єктивна реальність, що починає зводитись перед нами, не лише політична чи військова. Нова реальність ставить під сумнів основи нашого розуміння світу…
«Навіть найважливіші рішення в житті завжди, схоже на те, несуть в собі елемент невизначеності саме на те, що направляє наші дії» (Вернер Гейзенберг «Фізика і філософія»)