В останні дні року котрий минає, ми хотіли озирнутися назад, подивитися та усвідомити шлях і траєкторію що привів нас до сьогодні. Ця історія довга, вона охоплює кілька десятиліть і ми не претендуємо на повноту та/або остаточність цього аналізу. Але важливо не забувати минуле, повертатися до нього щоби зрозуміти його бо воно може містити не тільки уроки, а й важливі внески, інформацію для наступного етапу. Це не літопис, ми обговоримо кілька суттєвих, на наш погляд, епізодів, які через ланцюжок рішень та розвилок привели нас, і світ у стан на сьогодні.
Для глибокого дослідження питання це тема циклу статей, дисертацій, досліджень та книг. Немає сенсу говорити про те що могло бути і не було зроблено. Але можна згадати поширені тези, а також можливості, які могли існувати, але не були використані або навіть помічені. Отже:
"Це було найкраще з можливого для України"
І знову це тема для довгого обговорення десь ще, але можна помітити загальну рису (може хтось уже помітив): коли ми зробили вчинок, прийняли рішення у правильності якого глибоко сумніваємося, ми часто намагаємося заспокоїти себе тим що у нас не було вибору. Тобто це не ми зробили неправильний вибір, а хтось чи щось прийняло його за нас і можна прийняти його як даність і заспокоїтися. Багато з аргументів щo були представлені на підтримку думки вище сильно нагадують цей випадок: включаючи те що робляться вони після факту.
"Ассети не були в операційному стані їх не можна було використовувати": так, можна було привести їх в операційний стан, наприклад, заміною електроніки, це вимагало тольло роботи.
«Україна не могла більше тягнути": "тягнути", що? Питання власної безпеки, на десятиліття і в перспективі всіх досвідів століття? Албанії знадобилося близько двох десятиліть на вступ до НАТО - а в керівництва України не знайшлося кількох місяців?
«Україну зробили б парієм і не дали допомоги": парієм, країну, яка годує півсвіту і не робить нічого кримінального, окрім забезпечення своєї безпеки, у світлі історії? Допомога, де вона сьогодні? У якому фізичному вимірі?
Бачите, при уважному розгляді питань може бути більше ніж штампованих відповідей. У якийсь момент суспільству України варто повернутися для детального й об'єктивного розгляду того минулого - не щоб призначити винних, а визначити важливі висновки для майбутнього.
Наприклад, можливий був якраз такий варіант що Україна почала б роботу над модернізацією стратегічних ассетів, водночас оголосивши про згоду на приєднання до договору про нерозповсюдження за умови суттєвих і матеріальних гарантій безпеки. Це було б реальним стимулом для країн Заходу розглянути такі можливості об'єктивно і раціонально. Озираючись назад, можна сказати що це було б суттєво не тільки для України а й для всього світу, щоб уникнути стану сьогодні - ядерного фашизму який повністю піднявся та загрожує не тільки безпосередньо сусідам, а й безпеці всього світу. За наявності реальних матеріальних гарантій безпеки України Путін, можливо, не зважився б навіть на окупацію Криму - а керівництво України не було б так обережним у його захисті.
Епізод другий: втрачені можливості помаранчевої революції
В історії значні зміни іноді відбуваються послідовно, а іноді - різкими зрушеннями. Прийняття пост-радянської країни в НАТО ще не має прецеденту на сьогоднішній момент (країни Балтії - це все таки інший випадок). Україна з твердими гарантіями безпеки, яка проводить та провела послідовні реформи, мала б набагато вищі шанси на успішне розв'язання цього питання ніж Україна яка помахала руками на майдані та повернулася в як завжди. І Заходу, вже маючи прецедент реальних угод про безпеку України, було б легше зважитися на такий крок, звісно, за умови що вона показала б реальні просування - і не тільки словами.
Напрошується висновок, що на цю розвилку історії вплинули як неприйняті рішення і нездійснені можливості в минулому, так і дії, тобто їх відсутність, не рахуючи слів самої України. Чи потрібно, і ще раз нагадувати, що майбутнє не дається безкоштовно – але лише за реальні досягнення та результати.
Епізод третій: Євромайдан та окупація Криму
Становище в Україні на початок подій Євромайдану 2013-2014 – це ясне свідчення – і найясніше попередження Україні, її суспільству, що реальна мета ворога – це повний, постійний та безстроковий контроль над усією Україною. Забувати про це можна лише ціною ризиків повторити весь трагічний шлях історії, і знову.
Зрозуміло, що відсутність серйозних і реальних гарантій безпеки України, на рівні затверджених міжнародних договорів, прямо вплинула як на неадекватну, за фактом і практично: не існуючу реакцію Заходу, так і неготовність і нерішучість українського уряду відстоювати суверенні кордони нації. Агресор, отримавши практично, заохочення після подій у Грузії та встановивши в ній контрольований режим, просто вирішив піти далі. І жодних формальних перешкод на його шляху не було. І ще раз рішення не прийняті в минулому і зроблені вибори прямо вплинули на розвиток ситуації у наші дні.
Епізод четвертий: стан окупованого Криму, "подивитися в очі" та оманські прелюдії
Про це ми продовжимо в наступній частині, мабуть, уже в новому році. Нагадаємо що тема циклу це рішення та вибори які ми робимо сьогодні у світлі та перспективі майбутнього що вони створюють.