В інформаційному просторі існує думка, що членом НАТО не може стати держава, де наразі йде війна або не контролюється частина кордону. На перший погляд, таке твердження є логічним, адже метою організації є посилення системи колективної безпеки, а не її послаблення через те, що країна перебуває в стані війни. Проте насправді ситуація не настільки однозначна. Правило про заборону вступу країни з конфліктом не затверджене в основоположних документах Альянсу, з юридичного боку його не існує. Більше того, територіальні конфлікти були і навіть серед країн НАТО, наприклад, у Греції і Туреччини – через острів Кіпр. Так, війна на Донбасі ускладнить шлях України до НАТО і впливатиме на рішення щодо перспектив її членства. Це пов’язано з тим, що Альянс зацікавлений у потужному і стабільному партнері, а не в тому, хто виснажений збройним протистоянням. До того ж члени НАТО добре розуміють: у випадку, якщо країна з конфліктом стане їхнім союзником, розв’язувати цю суперечку змушені будуть і вони. У будь-якому разi рішення про вступ конкретної країни ухвалюється індивідуально. А стосовно України – серед членів НАТО є розуміння, що наша держава на передньому фланзі протистояння з Росією, яка постійно посилює конфронтацію з Альянсом. Рішення щодо членства України буде радше політичним і багато в чому залежатиме від вектора розвитку держави – впровадження дієвих реформ, забезпечення справжньої демократії та верховенства права. Звiсно, конфлікт на Донбасі не залишиться без уваги. Україна має наполегливо працювати над його врегулюванням незалежно від того, вступає вона до НАТО чи ні. Але ці процеси можуть тривати паралельно