Спочатку я хотів виправити й доповнити статтю "Шлунок демократією не лікують", але в результаті вийшла майже нова стаття. Тому я назвав її так, як назвав, і публікую окремо.
У статті "Шлунок нації розладнався" я писав, що "у кожної нації (не тільки української) більшістю є пасивна інертна маса – шлунок", що складається з дурнів і людей, які розважливі в побуті й дуже нерозважливі поза його межами – тобто із людей обмежених. Вибори 2019 показали, що так воно і є. Тільки шлунок може обрати президентом своєї країни такого кандидата, як Зе, тільки шлунок може бути настільки проти якогось кандидата, щоб намагатися скинути його разом зі своєю державою, шкодячи тим самим собі самому й своїм близьким [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15]. Так відбувається, бо шлунок сам не думає і не розуміє чужі думки. Він перетравлює їжу й отримує від цього задоволення.
Шлункові непотрібна демократія, але коли йому її вперто нав'язують, коли його настирно запрошують і заохочують взяти участь у громадських справах, він, врешті-решт, сприймає це, як запрошення погратися й повеселитися. Погратися в думки. З усіх боків різні лідери розповідають йому, як треба думати. Як вже було сказано, думати він не вміє, тому орієнтується за іншими ознаками: "подобається — не подобається", "хочу — не хочу", "прикольний — нудний", "нове, що смакує, — старе, що приїлося".
Щоб шлунок був здоровий і працював на благо своєї нації (а не чужої) до його профілактики й, за потреби, до лікування потрібен особливий підхід. З дурнями й обмеженими даремно поводитися, як із розумними громадянами.
Для роботи зі шлунком згодиться:
По-перше, усна народна творчість, тобто пісні, казки, приказки, анекдоти, які є найкращим стримуючим і направляючим фактором для дурнів і виховним – для обмежених людей. Звичайно, цінність народної творчості цими категоріями не обмежується, бо вона є набутком всього народу і благодійно впливає не тільки на дурнів та обмежених, але, найперше, на розумних людей. Але ж мова про шлунок!
По-друге, різного роду розважальні теле- й радіопрограми, які шлункові до вподоби. Вороги України на нашій території майже тридцять років годують шлунок нашої нації подібним контентом і засівають у дурних і обмежених головах руйнівні для України думки та почуття. У московитських попів навіть термін є такий: "духовноє окормлєніє". Як наслідок, після такого "окормлєнія" шлунок нації тяжко хворіє, й лікувати його треба аж ніяк не демократією. Як то кажуть, клин клином вибивають: розважальний контент потрібно наповнити державницьким національним змістом замість змісту ворожого.
По-третє, якась частина творчості національних письменників, поетів, співаків, музикантів – взагалі національних митців, яка є доступною для сприйняття шлунком і викликає в нього потрібні почуття та навіює правильні оцінки всього, що відбувається. Цей вид творчості колись навіть мав спеціальну назву "Народна книжка".
То що? Я пропоную окремим людям привласнити собі право за своїм бажанням і розумінням призначити частину своїх співгромадян дурнями й обмеженими людьми, а потім, виходячи з цього, скасувати для них демократію і встановити режим, що подібно радянському або нинішньому московитському оброблятиме їх свідомість за допомогою маніпулятивної пропаганди?
В жодному разі! Просто треба зробити так, щоб представники шлунку (дурні й обмежені люди) самі добровільно вибирали підходящий їм контент в медіапросторі, а для цього цілком достатньо створити три типи контенту, про які сказано вище, й обмежити доступ до ворожого контенту настільки, наскільки це можливо. А де неможливо, там запустити контрпропаганду. Таку, наприклад, як у телепередачах "Секретний фронт" каналу ICTV. Отже, зовсім не потрібно забороняти представникам шлунку доступ до іншого контенту, який для них не призначений, але, з іншого боку, якщо вони самі не хочуть, чого їх до нього тягти? Навіщо, наприклад, людину, що виросла на попмузиці, тягнути в консерваторію? Захоче – сама прийде. А ні, то й ні!
Словом, я просто пропоную не нав'язувати демократію тій частині населення, яка її не хоче. Погодьтесь, що це теж демократія. Поза сумнівом, шлунок має голосувати, бо демократія! Але й також поза сумнівом, що він не вміє голосувати відповідально, бо сам думати не здатен. Не все, до чого шлунок, як він вважає, додумався сам, є таким, до чого він, дійсно, додумався сам. Зараз це відбувається з допомогою ворогів, а наша задача допомогти шлунку додумуватись до правильних потрібних державі й нації ідей, тобто замінити "допомогу" ворогів нашою допомогою. Ненав'язливо. Нехай шлунок вважає, що він сам додумався до правильних ідей. І не треба забороняти шлункові доступ до вільного від пропаганди медіапростору, який призначатиметься, проте, не для нього, а для розумних громадян. Просто цей медіапростір потрібно зробити інтелектуальним, тобто складним і незрозумілим для шлунку. Зокрема, в цьому медіапросторі не повинно бути дешевих розважальних програм і фільмів, щоб не приманювати шлунок. Таким чином, всі громадяни матимуть вільний доступ до будь-якого контенту, а поділ на шлунок і розумних людей відбудеться природним шляхом, кожен потягнеться до того, що йому більше до вподоби.
Мені здається, що приблизно така схема демократії давно існує в демократичних державах, бо ці держави досі існують. Демократія, що доведена до абсолюту, нищить державу, яка її культивує.
Ну, Порох, постривай!
Тематична добірка
Шлунок демократією не лікують 2