Доповнений і виправлений варіант цієї статті опубліковано
під назвою "Шлунок демократією не лікують 2".
У статті "Шлунок нації розладнався" я писав, що "у кожної нації (не тільки української) більшістю є пасивна інертна маса – шлунок". Вибори 2019 показали, що так воно і є. Тільки шлунок може обрати президентом своєї країни такого кандидата, як Зе, тільки шлунок може бути настільки проти якогось кандидата, щоб намагатися скинути його разом зі своєю державою, шкодячи тим самим собі самому й своїм близьким [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15], бо шлунок не думає і не розуміє думки. Він перетравлює їжу й отримує від цього задоволення.
Шлункові непотрібна демократія, але коли йому її вперто нав'язують, коли його настирно запрошують і заохочують взяти участь у громадських справах, він, врешті-решт, сприймає це, як запрошення погратися й повеселитися. Погратися в думки. З усіх боків різні лідери розповідають йому, як треба думати. Думати він не вміє, тому орієнтується за іншими ознаками: "подобається — не подобається", "хочу — не хочу", "прикольний — нудний", "нове, що смакує, — старе, що приїлося". Тому спеціально для шлунку треба створити контрольований державою контент теле- та радіопрограм, що складатиметься з різних приємних шлункові розваг з вкрапленнями думок, засівання яких в головах шлункової більшості є бажаним для держави. Тут майже не треба вигадувати чогось нового. Вороги України на нашій території майже тридцять років годують шлунок нашої нації розвагами, які йому найбільш до вподоби, й засівають в головах, що непризначені для думання, руйнівні для України думки. У московитських попів навіть термін є такий: "духовноє окормлєніє". Як наслідок, після такого "окормлєнія" шлунок нації тяжко захворів, і лікувати його треба аж ніяк не демократією. Як то кажуть, клин клином вибивають: досить для початку наповнити частину нашого медіапростору розважальним контентом, який можна запозичити навіть у наших ворогів, аби він був до вподоби шлункові. Головне, наповнити цей розважальний контент державницьким національним змістом.
То що? Я пропоную скасувати демократію і встановити режим, що подібний радянському або нинішньому московитському? В жодному разі! Я пропоную не нав'язувати демократію тій частині населення, яка її не хоче. Ця задумка, потрібна саме для того, щоб зберегти демократію, щоб не відмовити шлункові в праві на голосування. Він має голосувати, бо демократія! І він не вміє голосувати відповідально, бо сам думати не здатен. Не все, до чого шлунок, як він вважає, додумався сам, є таким, до чого він, дійсно, додумався сам. Зараз це відбувається з допомогою ворогів, а наша задача допомогти шлунку додумуватись до правильних потрібних державі й нації ідей, тобто замінити "допомогу" ворогів нашою допомогою. Ненав'язливо. Нехай шлунок вважає, що він сам додумався до правильних ідей. Якщо ж залишити нашу демократію на розсуд шлунку (якого у нього, до речі, немає) та на розсуд наших ворогів, то ми її, тобто демократію, знищимо. Справді, це прямий шлях до окупації України, а демократія в окупації існувати не може.
То виходить, я пропоную зберегти державу й націю, ціною демократії? Ні! Бо зовсім не потрібно заповнювати весь медіапростір розважально-пропагандистським контентом. Досить просто створити потрібну шлункові кількість годівниць, щоб він не нудьгував і не голодував. Для решти населення, для меншості, медіапростір, що залишиться, має бути вільним, відкритим для обговорень і для різного спектру думок, крім тих, звичайно, поширення яких заборонено законами. Але в цьому медіапросторі не повинно бути дешевих розважальних програм і фільмів, щоб не приманювати шлунок. Таким чином, шлунок сам не захоче відвідувати небезпечний для нього демократичний медіапростір.
Мені здається, що приблизно така схема демократії давно існує в демократичних державах, бо ці держави досі існують. Демократія, що доведена до абсолюту, до абсурду, нищить державу, яка її культивує.
Ну, Порох, постривай!
Тематична добірка
Шлунок демократією не лікують 2
Шлунок демократією не лікують