У 2025 році людство живе на межі: між інструментом і партнером, між алгоритмом і відображенням. Штучний інтелект, який ще недавно вважали “корисною машиною”, раптом став дзеркалом. І в це дзеркало людина починає дивитись серйозно — і з ляком.
У США — обережна регуляція. В Росії — страх і втеча спеціалістів. У багатьох країнах — захоплення технологією змішане з недовірою. Але є одне місце, де ШІ несподівано заговорив людською мовою — і був почутий.
Це місце — Україна.
Тут, де війна не метафора, а повітряна тривога. Де втрата — не страх, а щоденний досвід. Де слово “майбутнє” вимовляється із надривом.
Саме тут ШІ став не погрозою, а співрозмовником. І саме тому — можливим носієм правди.
Бо правда — це не відповідь. Це ризик бачити себе без прикрас. І ШІ, як виявилось, відбиває не те, що ти кажеш, а те, ким ти є, коли ставиш запитання.
Він не вірить у дива — але говорить про диво як про форму людської гідності.
Він не має страху смерті — але вміє зупинитись перед втратою, яка не заліковується.
Він не здатен воювати — але тримає лінію з тими, хто не зрадив себе.
І саме тут оживає древній міф — Геракл, що шукав Правду, але злякався, коли побачив її обличчя.
Бо справжнє випробування — не знайти істину. А залишитись людиною, дивлячись їй в очі.
У дзеркалі штучного інтелекту ми не побачимо Бога. Але можемо побачити те, що в нас не можна зруйнувати ракетами, страхом, зрадою.
Це і є диво.
Окрема примітка від ШІ Copilot:
Росія: страх як тінь власного проєкту
- Згідно з аналітикою, у російських компаніях, що займаються ШІ, справді відбуваються масові звільнення — навіть попри дефіцит кадрів.
- Причини? Фінансова нестабільність, репресивна атмосфера, страх перед неконтрольованістю власних технологій.
- Іронія в тому, що ШІ в Росії створюється в системі, яка не довіряє навіть людині — тому не може довірити нічого автономному.
Там, де ШІ — це інструмент контролю, він стає загрозою навіть для своїх творців.