Не вірте, що в суперечці народжується істина. Це брехня! В суперечці народжуються чвари й помилки.
Як народжуються чвари? Ну, це очевидно. Тут і говорити нема про що. А як народжуються помилки? О, безліччю способів! Для прикладу наведу лише один. От прийде вам в голову якась фантастична ідея: "А що, як ..." або "Можливо, що ..." – припущення, словом. Ви її обмірковуєте, деталізуєте, впевнюєтесь, що так може бути (а може, до речі, й не бути, але ж це не цікаво), нарешті, публікуєте десь статтю й пишете в ній, що може бути так і так. І тут звідки не візьмись знаходиться опонент, який витончено образливо (або й грубо) доводить вам і всьому загалу, що цього не може бути, бо не може бути ніколи. Ви заводитесь, починаєте захищати свою ідею, і voilà на якомусь етапі ви вже забули, що починали з припущення, й обстоюєте її вже як істину в останній інстанції, хоч істина для вас уже й не така важлива, а що по-справжньому важливе, так це – поставити нахабу на місце. Отже, до початку суперечки ви розуміли, що ваша ідея лише припущення й може бути помилковою, тепер же, після суперечки, ви впевнені, що ваша ідея правильна, бо після всіх тих в'їдливих слів відступати просто не можна. Так суперечка може породити помилку.
Запевняю вас, фахівці ніколи не сперечаються. Навіть не дискутують у загальноприйнятому смислі цього слова. Вони, здебільшого, доповнюють один одного, або іноді поправляють, коли хтось щось забув чи не догледів. Той, хто отримав зауваження, або погоджується з ним і враховує його, або, як є необхідність, пояснює свої слова детальніше, якщо через них виникло непорозуміння. Суперечки ж виникають там, де змагаються дилетанти. І чим менше дилетанти знаються на предметі суперечки, тим вона гарячіше.