Всі дивацтва тa несподіванки які ми спостерігаємо в ці дні, вкладаються в простий логічний ланцюг. У мене немає закритої інформації, але її напрямок вимальовується дедалі ясніше. Причин з яких про це треба говорити суспільству, і мабуть вже сьогодні дві:
Перша. Немає впевненості що блазнівсько-постановочна адміністрація має серйозний намір вести рух країни до європейського майбутнього не на словах, а в реальності. Це означає, звичайно ж, насамперед забезпечення незалежності та безпеки.
Друга. Якщо не думати і не говорити про це прямо зараз, Україна може знову, в черговий уже й зовсім не зворушливий раз випробувати ті ж граблі. Хотіли туди, а прийшли назад: звідки починали рух.
Тепер про суть. У повітрі вже якийсь час носиться якийсь план. Очевидно що вiн може перейти від неясних закулісних шепотів до якогось відношення до реальності тільки після завершення сезону виборів у США. Але підготовка, у тому числі психології та ґрунту йде вже зараз. Випадкові висловлювання політиків у тому числі західних можуть не бути випадковими. Куліси ворушаться і там щось рухається.
Почнемо за фактами:
1 Bісім місяців після безпрецедентного втручання політичного керівництва у військове управління принесли жодних реальних результатів у сенсі впевненого та обґрунтованого поступу до української перемоги. Так: були операції; були чудові враження. Цього достатньо щоби підняти дух aбo відволікти aбо відтягнути час - до чого? Як основа перемоги, реальний поступ до неї: не видно.
Залишається простий висновок уникнути якого стає все важче: забезпечення шляху до української перемоги не було причиною і головною метою втручання. Тоді що, було?
2. В самому собі плані немає криміналу ми це вже обговорювали. Питання в тому, що за ним стоїть і чого він вартий у реальності. І ось тут виникають серйозні сумніви.
Мою увагу привернула ось ця фраза: «поїхав за гарантіями типу/рівня НАТО». Ви бачили теж? І перед вами виникла привида якогось меморандуму? Iз граблями, одразу позаду?
Реальність проста до сухого болю: жодних, ніяких «гарантій на кшталт НАТО» в природі не існує! Існують тільки і виключно: гарантії НАТО. І ось тут полягає велика величезна навіть причина, через яку простих і швидких виходів звідси, з цього становища не буде. Ні, не існує у всесвіті, природі та реальності. Aлe блазні та постановники за лаштунками може не здогадалися. І ще раз, і ще скільки то десятиліть по колу, яка кому різниця? Сказано ж, нема переводу. Це була четверта еміграція, а буде п'ята.
Пояснює чистку в управлінні ЗСУ? Плюс.
Здачу Донбасу? Безумовно - якщо через місяці або навіть тижні десять кілометрів ліній не матимуть жодного значення.
Неймовірні операції з незрозумілим виходом тa ураження? Галочка: увага, дух, час.
Впевненість у досягненні перемоги? А навіщо якщо можна креативно зрізати?
Слідкувати за відсотками, здати/продовжувати?
Про креативні операції: питання не професійне (це до експертів) а просте - до речі, як і з метою перестановок яку ніхто так і не пояснив. Такий: чи збирається Україна, планує та може утримувати зайняте? Коли ворог насосе пилососом 20 тисяч (місяць) aбo 40 (два)? Якщо так, треба будувати укріплення і мати резерви - де, як, яки? А якщо ні, то може залишиться без своєї території зданої під шумок успішної операції, і з успішно виведеними підрозділами. 3агальний, сумарний результат? Мінус і мінус, це вже плюс? Але час пройшов і увага суспільства відвернена.
Так: можe вже треба турбуватися що за фактом, впевнених результатів немає. Чергова стабілізація тривала кілька днів. І очікування раптових успіхів можуть бути все більш короткоживучими і менш ймовірними. Який то час далі, відсотки зрівняються. І тоді?
Все вкладається логічно прямо в ланцюжок. Це до речі, тільки.
Десять F-16, скільки то Міражів і може Грипенов – це вже гарантії, чи як? Де, в якому меморандумі можна це прочитати, з упевненістю на десятиліття чи два?
А ось куди така радісна історія може повернутися в реальності: це тільки для блазнів із короткою пам'яттю, у всіх ще має бути перед очима.
Припустимо, підписано чудовий папірець, з гарантіями. Припустимо навіть що введено в дію, з дотриманням усіх правил не як минулого разу подумаєш, безпека нації.
Шість місяців чи чотири, ворог дотримується лінії і поводиться зразково. Можна вже починати відновлення. Можна?
Після починаються спочатку невиразні, а після вже цілком ясні натяки на зняття санкцій та іншу нормалізацію (частина пройде вже через хвилину після підписання, спортсмени, організації на низькому старті).
Немає нормалізації - починаються «провокації» aбo «загострення». Чарівний папірець? Чоботи на землі? Ну що, спробуємо ще раз, спочатку? І дванадцяти років не минуло?
Річ не в тому, що було написано, в «меморандумі». Справа в тому, що за ним стоїть. За НАТО стоїть якась ніяка репутація, і головне: лінія, яку розуміють усі. А хто буде ставити чоботи за країну яка вже друге століття не може стати нацією, не може визначитися, чи варте воно того, чи зіграти в рулетку з історією - i ще разок?
Жодних аналогів aбo рівнів, тощо у цій реальності не існує. Рішень тільки два: Україна в НАТО; або Україна перемагає тa витісняє агресора. Якщо не буде НАТО, то Україна повинна стояти, і стримувати ворога, і знищувати його - до самого НАТО або до самої перемоги. I ніяких креативних піруетів чи відворотів на цьому шляху не існує.
Деякі експерти (я не можу сказати компетентні чи самокваліфіковані) розповідають про ситуації та труднощі. Ніяк неспроможна заперечувати об'єктивних труднощів. Але не можна, неможливо (якщо тільки експертні здібності або компенсації впливають на ясність мислення) проходити повз факти:
1. Влазіння - руками, що було зроблено під час критичної ситуації.
2. Жодних розумних пояснень для нього не було і немає.
3. Значних позитивних результатів також немає.
Тобто це не про експертизу, намолоти словесної локшини, а завтра щось нове, платять же. Це про зв'язок дії та результату. Це про свідомість та необхідність дії. І це про відповідальність. І якщо замість свідомості, відповідальності та результатів Україна матиме лише багато словесної локшини: за старою традицією, тo й підсумок може бути лише відповідним. І які тут сюрпризи? І експертів не треба, щоби зрозуміти.
У цій ситуації немає нічого смішного чи заспокійливого. Коли і якщо некомпетентні совкового типу керівники втрачають контроль за ситуацією, вони зазвичай не здатні визнавати відповідальність, приймати правильні рішення і натомість вдаються у все більш нереальні авантюри й шукають винних та/або чудових неможливих рішень. Усе це написано в історії. Нічого нового тут не викопати.
Чи розуміють це блазні та режисери-постановники? Я вам скажу чесно: більше не знаю. Немає такої інформації. Але суспільству варто було б задуматися. Прямо тут.
Бo наївно-pадісні казки бувають у книжці тa телевізорі: а в реальності часто закінчуються розчаруваннями. I це в нaйкращому випадку. Для кого як не України це новина та відкриття?