Нацистський фашизм проіснував недовго: до кінця першого десятиліття свого правління він не зміг впоратися з розв'язаними ним війнами; і зіткнувся зі своїм кінцем у дванадцятому році.
Агресивному ядерному фашизму Путіна дозволили і заохочували рости тa розтягувати м'язи до третього десятиліття: 1999 - 2025. Навіть зараз, після всього, що він показав і що ми бачили, ми не знаємо що нам робити і як це зробити. Паралізуюча слабкість волі та рішучості діяти коли це необхідно. Навіть коли від цього залежить наше власне виживання. Чи хочемо ми ігнорувати його, гратися з ним, підживлювати тa заохочувати його ще трохи? Старече, ірраціональне - чи переступило вже межу божевілля?
Послухайте, справа не в Україні, і навіть не в Путіні. Закон тa вирок Часу однозначний: право на майбутнє, на своє місце в ньому можна заслужити лише пройшовши випробування які він ставить перед нами знову і знову. Ніяких удаваностей, ніяких марних беззмістовних смиренних слів. Так, залік; або ні, провал - це єдині прийнятні варіанти. Простота, наївність, ми не знали (aлe ми знали, все), ми думали - ніхто не слухає. Залік, виконано або провал: і жодних інших варіантів, у Часу та еволюції.
Путіни світу, теперішні і майбутні, бачать слабкість тa м'якість Заходу як на долоні - і в прицілi. Слова, будь-яка їх кількість, не допоможуть ні на йоту. Чи заслуговуємо ми на місце в майбутньому? Чи можемо ми його заслужити?
Питання витають у повітрі, а вибір - у наших руках. I якщо ми зазнаємо невдачі?