Ми тут не для того, щоб загострювати ситуацію чи малювати сумні сценарії. Але й реальність не можна ігнорувати. Вона проста:
Це дуже проста реальність, і вона лежить на долоні. Жодні слова її не змінять. Будь ласка, скажіть, що я помиляюся, що це перебільшення і що все якось владнається. Що тут владнається?
Перемога не буде гарантована якщо діяти як завжди, і це теж факт: протягом останніх трьох років: 2023, 2024 та 2025, Україна втрачала території агресору. Це факт, який, знову ж таки, не можна змінити жодними словами.
Бюрократично-олігархічні «керівники» приведуть країну тільки до того фальшивого вирішення яке їм добре знайоме: до якогось гнилого, фальшивого «миру» з втратою територій.
А далі Boнo почнеть все знову, але вже з нової, вигіднішої позиції. І як все було дарма. Просто звичайна українська історична карусель та день бабака. Забути все й спочатку, майдани-герої.
Допустити цього сьогодні не можна. На останньому відрізку шляху до перемоги суспільство не може дозволити вкотре розтратити національну мету та майбутнє нації.
Україна вже втратила - і в самий вирішальний момент, продовжує втрачати щохвилини, коли триває ця погана ситуація. Армія втрачає компетентних, патріотичних фахівців. Мотивація знижується.
Це - неправильний шлях та поганий шлях. Для нації – далі ми говоритимемо про конкретних представників.
Лідер не зміг вирішити проблему так, щоб не завдати шкоди справі нації. Це помилка, а в такий час: провал. Далі, він не зміг визнати помилку відразу і звести до мінімуму збитки нації. Це два. Сидить у резиденції як якийсь - хто?
Залишилося зовсім небагато часу: лічені дні, до того моменту, як довіра та повага до лідерського складу буде втрачена нацією практично повністю.
Це був би вже не надлом - а справжний перелом. Я не хочу говорити про минуле. Але його тіні простежуються тут дуже ясно.
Україна, раптово й ні звідки, знову стоїть перед межею втрати перемоги і сподівань на нормальне майбутнє.
Це не тупий бабак. Бездонного чану героїв щоб затикати помилки тa провали влади, немає в жодної нації.
Що робити з практичного боку:
По-перше: має зібратися патріотичний актив нації.
Це справді надзвичайна, екстремальна ситуація. Час спливає днями і навіть годинами. Втрачати його не можна. Ціна, ставка: загалом, все. Як мінімум, на покоління.
Далі, я не буду використовувати слова (хоча в моїй оцінці цей індивід втратив весь респект - ось так, за один раз). Якщо в його оточенні залишається хтось нормальний - хоча б один/нa,
будь ласка спробуйте пояснити йому про що йдеться - і що стоїть на коні.
На жаль, вже не один день одна людина якій волею обставин дано істотно впливати на національний проект, показує ознаки відриву від реальності. Це не може тривати невизначено довго, або навіть довго. День, два-три - і довіра нації буде втрачена, практично повністю. Що слідує далі, всі добре знають. Повторень не треба.
Я щиро, дуже відкрито закликаю його - і всіх, хто його оточує, зважити дуже уважно, що стоїть на кону, рівень ризиків, і хто від цього виграє. Час для правильного рішення - на користь нації та її перемоги, ще залишається - але вiн спливає хвилинами. "Як завжди" ця ситуація не вирішиться. Таких виходів не залишилося.
Ще не пізно ухвалити правильне рішення. Як фотка, етикетка на українській перемозі він ще зможе бути корисним для нації.
Ця роль в історії буде все ж таки зовсім іншою, ніж "той хто провалив національний проект" у довгому ряді таких самих імен. Ще залишився час подумати про це.