Весь радянський нарід, совокупившийся у прагненні до зірок, багато часу був зайнятий вирішенням важливого секретного питання: чим підтирав сраку Юрко Олексійович Гагарін до свого знаменного політу по орбиті Землі, та й після величного подвигу.
Нарешті настав час розкрити ту жахливу таємницю.
Кожна людина обов'язково змушена випорожнюватися, аби видалити з організму перетравлену їжу. Цей процес називається "ДЕФЕКАЦІЯ". Дефекація — процес виділення організмом калу з травного тракту через анальний отвір. У людини в нормі дефекація відбувається близько одного разу на добу. Але сраку після дефекації обов'язково треба витерти. Що і створювало багато проблем з давніх давен і до сьогодні.
У Стародавньому Римі часто користувалися губкою на паличці, яку в проміжках між застосуванням клали в відро із солоною водою. В книзі Франсуа Рабле велетень Гаргантюа підтирався молодим пухнастим гусенятком.
На території колишнього СРСР виробництво туалетного паперу розпочали в 1937 році. Масове виробництво туалетного паперу в рулонах розпочали наприкінці 1969 року на Сяському целюлозно-паперовому комбінаті. Для цього в Англії було закуплено дві величезні машини для виробництва туалетного паперу але він був страшенним дефіцітом, що добре пам'ятають як любителі совка, так і його нелюбителі. Тож доводилося якось виходити з кризового стану підручними засобами на кшталт, наприклад, широколистних рослин на теплі сезони року, а на холодні - сіном чи соломою.
Однак КПСС турбувалася про радянських громадян, випускаючи купу пропагандивної газетної продукції, яка невадовзі стала доступна майже кожноому громадянину СССР, тим більш - космонавтам. Газети як туалетний папір широко застосовувалися в Радянському Союзі у зв'язку з дефіцитом паперу в рулонах. Користувач шматка газети звичайно читав його зміст перед використанням.
Оскільки туалетний папір до розвалу СССР був страшенним дефіцитом, то можна впевнено сказати, що гагарінська срака щонайменш до пам'ятного політу знала лише газети - як підтирочний матеріал (лопухи та інші рослинні сурогати не беремо до уваги, а гусенят не можна було знайти в крамницях у пір'ячку та і без пір'я теж, а на ринку вони коштували надто дорого, щоби кожного дня підтиратися гусенятком).
Зате міністр паперової СССРівської промисловості вже у 1946 році пообіцяв кожному громадянину туалетьного паперу досхочу. Про це можна прочитати в статті "Випускатьь бумаги больше, чем до войни!" в газеті "Правда", скрін з якої додається нижче.