Сирена, як вже давніше водиться, зачулась мені завчасно — хвилин за 15 до того, як вона моторошно, хоч і звично, завила на вулиці насправді. Ще за якийсь час почулися звуки ППО.
Я дочитую книгу, на якій я нарешті, за багато років змогла сконцентруватися. І яку хочу дочитати — теж вперше за багато років. Це справжнє диво. Тому я не хочу відриватися, але вже відчуваю нутром, що доведеться.
Поверхом вище прокинулись діти з криками «Бомблять!»
Раптом (чогось здалося, що саме раптом попри сирену і звуки ППО) пролунав дуже гучний вибух, а за ним інший — від цього, другого, заверещали сигналізації в автівках, хоча він здався мені глухішим.
На іншому боці країни мої племінники сплять в підвалі, бо вся карта тривог червона — невідомо що куди полетить. Коти у нас вдома трусяться і муркають одночасно, намагаючись себе заколихати.
Комбінована атака. Балістика летить на Київ. Навколо потроху починає палати. З неба летять яскраві сонця уламків збитого. З подругою з передмістя оцінюємо результати ударів по тому, яка вібрація по землі доноситься до неї з Києва.
Повз дім повільно пролітає Шахед. ППО поблизу традиційно замовкає, щоб не влучити у вікно або в дрон, який знаходиться надто близько до людей.
Починають приходити новини про людей під завалами і госпіталізацію дитини. Паралельно читаю новини про «бєссмєртний полк», який пройде по Вашингтону.
Нові вильоти ворожої авіації — росія «дуже хотіла миру» і знову шось там повторити.
Щоб наш голос звучав, важлива ваша підтримка:
Patreon –
PayPal – kavunchik05@yahoo.com