Речник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко розповів, що досвід обмінів показує, що приблизно 20% бійців – це ті, кого вважали зниклими безвісти. На територіях, де можливо проводити пошукові роботи, українські групи це роблять, додав він.
«Проблема в чому? Росія не надає нам офіційних даних щодо тих людей, які перебувають у неї в полоні. Тому значна частина наших військовослужбовців, і так само і цивільних, де-факто є в полоні, але інформація про них дуже обмежена. Є і пошукові заходи, які здійснюються. Є також пошукові групи у складі МВС, які ведуть пошук на тих територіях, де є така можливість, де безпечно, де не йдуть бойові дії, а території вже розміновані. Якщо є якась інформація, що там можуть бути тіла, можуть бути рештки, то ці групи проводять дослідження. У будь-якому випадку, людина вважається зниклою безвісти, поки не буде збігу ДНК. Тобто не буде знайдене тіло. Або ж є ще інший варіант – звернутися до суду і через судовий процес зробити факт такого визнання загибелі людини», – пояснив Яценко.