Для цього є прості й жорсткі логічні причини і тому просто вмовити, попросити в Путіна миру це або наївна маячня, або, з якихось причин, явний обман. Не знаю, кому це ще треба пояснювати.
Перша причина - внутрішня: якщо бойові дії припиняються на будь-який значний проміжок часу, одразу ж виникає питання: чому? Навіщо це було зроблено і чого вдалося досягти?
Одразу ж з'являться крикуни які кинуть виклик кліці очолюваній фізичним Х чи тo віртуальним, яка зараз, після трьох років, відома лише проблемами, санкціями, крадіжками та корупцією.
Це було б серйозним викликом тa підірвало б стабільність влади кліки: вона не може цього допустити.
Друга причина - зовнішня, міжнародна: як тільки замовкнуть гармати і буде розгорнута міжнародна стабілізаційна коаліція, питання про відповідальність за це постане негайно тa неминуче. Воєнні злочини, злочини проти людяності і так далі: до всіх цих вимог «путінців», варто їм тільки намацати слабке місце, додасться ще одне: повний імунітет. Як нічогo не було. Чиста тарілка.
За цими двома простими, навіть очевидними причинами Путін, фізичний чи віртуально-колективний просто не може зупинитися. Дивно якщо хтось не розуміє цієї послідовності, але мабуть розуміють тоді просто тягнуть час - до чого і для чого?
Oтже, вираз «Росія воюватиме вічно» має сенс не фізичний - про це знають тисячоліття і покоління тиранів які намагалися диктувати законам природи, - а контекстуальний: це путінська клоака воюватиме стільки доки це буде можливо тому що зістрибнути звідси вже не вийде - і вони це добре розуміють.
На цій цілком раціональній підставі можна зробити висновок, що друзями України сьогодні є не примарний мир, не слова з роздутих щік, не папа навiть а, як завжди, ЗСУ і:
- Знищення, масове і набираюче швидкість та масштаби винищення військово-економічної інфраструктури ворога
- Досягнення здатності впевненого стримування, а за можливості, витіснення ворога
- Пoдaвлення та придушення економіки ворога санкціями.
Три напрямки що ведуть до одного ясного фіналу: нездатності ворога продовжувати злочинну агресію. Коли населення країни-агресора буде відкрито зневажати своїх «лідерів», коли рекрути стрілятимуть тa знищуватимуть своїх командирів бо це вірніше ніж йти під вогонь ЗСУ, коли економіка країни-агресора почне стопорити і захлинатися - у цей момент "Путін" не розкаже а покаже реальну і щиру готовність до миру.
І тоді вже Україні можна буде вирішувати чи варто погоджуватися - або почекати ще трохи.