“Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу!” Ліна Костенко
25 травня в Україні відзначається професійне свято філолога. Якщо ми говоримо про грецький переклад, то можемо трактувати це – як любов до слова. Це свято стосується абсолютно всіх суб’єктів викладацького та виховного процесу у сфері мови та літератури.
Люди, які поринули у цю поважну місію, мають безмежну повагу до культурних цінностей та неабиякого бажання дослідити всі незвідані куточки мови.
Іван Огієнко писав: “Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості”. Отже, ми впевнено можемо назвати всіх викладачів мови та літератури, вчителів, лінгвістів, літературознавців та перекладачів – янголами-охоронцями української мови. Адже саме вони засівають зерна знань та зберігають всі нові паростки у процесі вивчення та збереження нашої мови.
Коли сьогодні ми відкриваємо тему про виникнення української мови, більшість зацікавлених громадян асоціюють її із сучасною літературною мовою. Тобто, це та, яку вивчаємо в школі, вишах, яку чуємо по радіо та телебаченні, якою написані книги, літописи. Насправді її коріння в глибині століть і її поява була довготривалим процесом. Науково доведена і підтверджена безсумнівними археологічними матеріалами неперервність розвитку матеріальної культури на українських землях приблизно від VI століття н.е., тобто за останні 1500 років. Отже, й історію українців як окремого етносу та української мови є підстави починати від середини І тис. н.е.
В процесі виховного і навчального процесу необхідно доносити кожному і те, що людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні із носієм рідної мови (Павло Мовчан).