В неділю, на своєму стрімі, політтехнолог Шейтельман відкрив тему, яка поступово вповзала в глобальний інформаційний простір. Це тема безпеки. Безпеки кожної людини окремо і всього суспільства в цілому.
Цю тему намагалися не помічати в Україні з різних причин, серед яких головною була політична боротьба за владу. Але сьогодні ця тема почала переростати в проблему. Проблему глобального масштабу. Без перебільшення. І саме тому європейські комісари, на другий же день після їх затвердження на відповідних постах в Європейському Союзі, прибули до Києва.
В український інформаційний простір закинули “опитування” про майбутні вибори Президента України і одразу ж було виставлено ”результат” – 60% українців проти повторного обрання діючого Президента Зеленського на чергових виборах, які мають відбутися після війни з росією…
Шейтельман озвучив лиш невеличкий відсоток теми, що поволі піднімається: для Зеленського, для його сім’ї і для його дітей вже більше ніколи не буде спокійного людського життя, залишиться він на другий термін президенства чи ні, бо навіть після війни за ним полюватимуть російські спецслужби. Бо для росіян живий Зеленський буде постійним символом їхнього позорища. Так вже влаштована психіка росіян, що своїх опонентів вони вбивають – “Нет человека – нет проблемы“.
Вони вбивали всіх лідерів ОУН навіть тоді, коли друга світова війна вже закінчилась і Європа почала відбудовуватись. Вбивали або ж заганяли в концтабори вчителів, підприємців і просто заможних селян після “звільнення” Західної України, навіть тих, хто, намагаючись зберегти своє життя, ”перевзувався“. Вбивали або ж саджали в концтабір чи в психушку й тих, хто тільки видавався підозрілим чи мав ”умное лицо“…
Тобто, Шейтельман озвучив тільки перший пункт безпеки для особистостей, які “посміли” протистояти російській орді. Але на цьому проблема не вичерпується, а тільки починає розгортатися.
Проблема безпеки суспільства
Сьогодні активно обговорюється тема адаптації військових, які пройшли пекло кривавої війни, до цивільного життя. Тема актуальна і надзвичайно важлива. Але!
В соціальних мережах акуратно оминається зростаюча проблема, проблема безпеки підлітків, яка хоч і не загрожує розвалом для українського суспільства, проте…
Влітку СБУ через соціальні мережі попросила батьків уважніше приглянути за своїми дітьми, аби вони не потрапили в халепу. Тобто, не потрапили за грати. Однак в соціальних мережах це попередження успішно проігнорували.
Журналісти у ЗМІ, фейсбуці, твітері і в телеграмканалах активно боролися з хабарництвом, розкраданням бюджетних коштів, збуджуючи уяву активістів. Активісти розповсюджують отриману інформацію у вуличних розмовах…
Ухилянти захоплені боротьбою з ТЦК, активістами і кожним, хто стоїть у них на шляху до Тиси.
Політтехнологи різних опозиційних партій, в купі з партійними активістами, працюють за своєю методикою на майбутні вибори.
Тобто, ні журналістам, ні активістам, ні ухилянтам, ні політтехнологам з партійними активістами не вистачає часу на дітей. Іноді навіть на своїх дітей. Тому й залишилось застереження СБУ практично ніким не поміченим.
Участь чотирнадцятирічних підлітків та юнаків 16 – 20 років у підпалах військових автівок та релейних шаф на залізничних коліях не привертала особливої уваги активістів соцмереж на фоні зростаючої загрози прориву фронту під Покровськом. Особливо не переймалися і побиттям військових підлітками в різних містах України.
А побиття і переслідування військових ТЦК навіть вітається широким загалом! В соцмережах відкрилися цілі сторінки, на яких активно просувається методика протистояння ТЦК…
І нікому навіть в голову не спаде, що в тому ж таки ТЦК сьогодні працюють фронтовики, яких поки що стримує фахова умова дотримання закону…
Тобто, ті само фронтовики, про адаптацію яких у цивільне життя так клопочуться активісти!
Ті само активісти, які в соцмережах постять заклики до протистояння з військовими ТЦК, з фронтовиками!
А за цим всим дикунством уважно спостерігають діти. Так, чотирнадцятирічні підлітки все ще залишаються дітьми, бо світогляд у них тільки-тільки почав формуватися. І юнаки 16 – 20 років все ще перебувають під психологічним впливом батьків…
А вже вчора СБУ опублікувало інформацію про участь чотирнадцятирічних підлітків в організації терористичного акту: закладення вибухівки під приміщення поліції…
А вже завтра батьки цих підлітків проклинатимуть владу. Ухилянти активно підтримають цих батьків. Політтехнологи опозиційних партій потиратимуть руки від задоволення…
А фронтовики мовчки спостерігатимуть…
Ефект «Пікової дами»
В попередніх постах я вже не один раз писав, що російським спецслужбам зовсім не потрібно особливо вкладатися в дестабілізацію українського суспільства.
Для дестабілізації українського суспільства є українські журналісти, українські опозиційні партії, український істеблішмент та українські адвокатські контори, які ловко прикриють ”законністю“ та “конституційними правами” всі свої антидержавні дії.
В процесі боротьби за владу питання про безпеку суспільства, а в першу чергу питання про безпеку дітей, до уваги не береться. Взагалі.
Найцікавіше те, що вчорашні політики, які стояли на Майдані і які своєю активною позицією сприяли перемозі Революції Гідності, сьогодні пішли тим же згубним шляхом (в першу чергу для себе), яким впевнено простували ”папєрєднікі“ з гаслом “Ми прішлі навсєгда!”…
Ні істеблішмент, ні опозиційні політики не зробили жодних висновків з того бедламу, який вони ж організували власними руками, власною ненаситністю після Помаранчевої революції, що й привело регіоналів до впевненої перемоги на всіх виборах… І повторили той само бедлам після Революції гідності. Під час гібридної війни з росією… Що й привело до Зеленої хвилі…
Цей само істеблішмент і ці само політики знову, вже втретє, намагаються повернутися до влади, використовуючи протистояння в суспільстві. Протистояння кого і з ким? Ще те питання…
Попередній підсумок
До всіх проблем, які очікують на український опозиційний істеблішмент та українську опозицію після закінчення війни, додаються ще й проблеми глобального характеру, які пов’язані з активізацією війни в Сирії. І саме тому європейські комісари, на другий же день після їх затвердження на відповідних постах в Європейському Союзі, прибули до Києва…
1. Перед українським суспільством, крім глобальних проблем, повстає проблема безпеки в самому суспільстві вже після закінчення війни. І справа не у фронтовиках, які швидко адаптуються у цивільне життя, а в дезертирах та ухилянтах, яким доведеться жити поруч з фронтовиками.
А поруч із дітьми фронтовиків будуть діти ухилянтів…
Хто може гарантувати, що ухилянти знову не почнуть знімати свої звичні відосики, провокуючи при цьому фронтовиків?
2. Вибори. Процес, до якого опозиційні партії готуються практично з першого дня війни, розігріваючи ухилянтів різних статусів до протистояння з ТЦК і нагнітаючи політичну ситуацію під час кривавої війни ледь не до збройного громадянського протистояння, обіцяє піднести цим же опозиційним партіям купу сюрпризів після закінчення війни.
Ну хоча б (те, що лежить на поверхні) від тих же фронтовиків, які сьогодні працюють в ТЦК і яких ухилянти, під улюлюкання схильного до хайпу натовпу, провокували на бійку. Більше того, били, принижували і навіть стріляли в них, знаючи, що фронтовики з ТЦК пов’язані дотриманням закону…
Тим само, завтра ці ухилянти не зможуть прийняти участі у виборах, бо вони своєчасно не стали на облік. А це кілька сотень тисяч голосів. Додамо до цього списку ще ситих ухилянтів, які будуть повертатися з-за кордону…
Мітинги? Демонстрації з транспарантами про дотримання конституційних прав і свобод?
Але практично вся поліція України також воювала на фронті. В бригадах НГУ українська поліція, на відміну від ухилянтів, пройшла Бахмут, Авдіївку, Торецьк, Вовчанськ… Під обстрілами евакуювала цивільних з міст Донбасу і Харківщини… Стояла на блок-постах…
3. Ситуація в Сирії сьогодні радує і сьогодні це загострення на користь Україні. А завтра?
Де гарантія, що завтра ті ж само ухилянти знову не будуть речитативом вимагати вільного проходу до Тиси? Якщо завтра радикальний ісламізм наблизиться впритул до кордону України?
Зрештою, в Європі також не заховаєшся за такого розвитку подій…