Російський політолог Андрій Колєсніков дуже відома особистість на цивілізованому Заході як виконавчий директор по зв’язкам із суспільством аудиторсько-консалтингової компанії ФБК ще із 2001 року. Адже абревіатура «ФБК» на Заході сприймається однозначно. А з грудня 2022 року Андрій Колєсніков внесений діючою російською владою у список «іноагентів», що, у свою чергу, підняло його статус в очах цивілізованих політиків та істеблішменту.
Його численні інтерв’ю та статті сприймаються як орієнтир в побудові економічних та політичних взаємозв’язків з росією та російської опозиції, яка отаборилася за кордоном.
Отож, виникла необхідність розібратися із змістом публікацій та інтерв’ю російського політолога. Необхідність, продиктована російським впливом на українську опозицію та український істеблішмент також.
І ось надзвичайно цікаве інтерв’ю Андрія Колєснікова у Ніно Росебашвілі «Колесников про нежелание менять путина и выученное безразличие» https://www.youtube.com/watch?v=ooFuOhSchnc&t=1s
Що можна сказати про це інтерв’ю? Тільки те, що все похмуро і не радісно. Ні для кого. Що російський народ не підніметься на революцію, бо в нього "виучене безразлічіє". Що путіна нікому свєргать, бо всім і все по барабану. І тим само, що путін буде царювати довго і нудно, а війна буде тягнутися рівно стільки, скільки захоче цар. Саме так, коротко, можна передати весь смисл годинної монотонної розмови в найпохмуріших тонах…
Отже, можна зробити висновок, що саме цей похмурий монолог чують опозиційні до України закордонні політики і саме на ньому будують свою програму капітуляції України.
Генетична свідомість людини, тобто, та свідомість, яка закладається в людину генетикою ще в момент формування плоду, активно розвивається до десяти років життя людини. А далі вже повністю сформована генетична свідомість вдосконалюється впродовж всього життя і трансформується у соціальну свідомість (за Мічіо Кайку). Або ж залишається навіть в генетичному (запрограмованому) стані.
Саме тому ми звертаємо увагу на дитинство людини, позиція якої нас зацікавила. На ту атмосферу, в якій людина народилась і жила до десяти років, і в якій формувалася її свідомість.
Звичайно, позиція людини, навіть з високим рівнем свідомості, може змінюватися впродовж життя і це нормально для кожного смертного. Найвідомішим прикладом тому є Гегель, який еволюціонував від палкого революціонера, яким був у юності, до консервативного державника. І саме на цій еволюції Гегель побудував свою блискучу філософію. Але тон філософії Гегеля задало саме дитинство у сім'ї фінансиста.
Однак перед цим важливим кроком у нашому дослідженні ми зробимо один важливий короткий відступ. Якщо людина до зрілого віку зберігає генетичну свідомість, то ця людина не здатна до аналізу ситуації, не орієнтується у розвиткові подій, а тому її можна дуже швидко у чомусь переконати. Можна запрограмувати до фанатизму або ж до фаталізму. Або ж до "виученного безразлічія" за Колєсніковим.
Але! Таких людей, крім запеклих фанатиків, можна дуже швидко переорієнтувати і переконати в протилежному! Чим і займалися більшовики акурат перед своєю революцією.
Отже, відкриваємо «Вікіпедію», переклад з англійської на українську, і читаємо: «Колесніков народився в Москві в 1965 році. Його батько, Володимир Іванович Колесніков (нар. 1928), працював в апараті ЦК КПРС . Мати Адель Давидівна Колеснікова (уроджена Трауб, нар. 1928) була вчителем французької мови. Його брат, Сергій Колесніков , був кремлівським спічрайтером . У 1987 році закінчив Московський державний юридичний факультет»...
А далі: «Через двадцять днів після того, як Володимир Путін перейняв пост президента від Бориса Єльцина, Колесніков порівняв Путіна з Муссоліні. ...Колесніков залишався лютим критиком системи, яку встановив Путін. [ 6 ] [ 7 ]
...Він був удостоєний національної премії Адама Сміта»
https://en.wikipedia.org/wiki/Andrey_Kolesnikov_(journalist)
Андрій Колєсніков народився у сім’ї партійного функціонера найвищого гатунку. В сім’ї обережного партійного працівника ЦК КПСС формувався світогляд Андрія Колєснікова.
Партійні функціонери - це каста дуже обережних людей. Ввічливих, долюдніх, з добре поставленим мовним апаратом. Тобто, вони добре знають про що саме і з ким саме порозмовляти, і з якою тональністю навіть помовчати. Їхня мова ллється як солов'їна пісня, заохочуючи слухачів до бек-вокалу. І, зауважимо, Гегель, з його важким тугодомством в розмовах на побутові теми, в партійні функціонери не годиться.
Це люди з непересічними організаторськими здібностями. Але! Вони не "полізуть поперед батька в пекло", а терпеливо очікуватимуть на результат "від батька із пекла". Тобто, вони ніколи не будуть робити "брудну роботу" власними руками, а обов'язково знайдуть для цього виконавців.
Енергетика серед партійних функціонерів не присутня. Навіть більше того, енергійні люди викликають у них підозру...
Партійні функціонери проходять нелегкий шлях у тихій "боротьбі" за кожен щабель своєї кар'єри. Якщо для цього процесу, звичайно, присутнє натхнення. Але ця "боротьба" для стороннього спостерігача є абсолютно невидимою...
Досягнувши святая святих партійного апарату, ЦК КПСС, функціонери там вже й завмирають. Партійний апарат ЦК КПСС - це каста недоторканих. Навіть працівника райкому партії, найнижчої ланки партійної структури, практично неможливо "запідозрити" в гріхопадінні чи в криміналі. Ну хіба що начальнику заперечив. А вже функціонер ЦК - то взагалі свята людина, і саме так про них фільми знімали.
Тобто, партійні функціонери ЦК КПСС були не просто людьми системи, вони і були тією само системою. Один раз встановлена державна система - це була філософія життя партійного функціонера.
Звідси, твердження, що Колєсніков "порівняв путіна з Мусоліні", як це стверджує Вікіпедія в англійському форматі, а тим більше "був лютим критиком системи, яку встановив путін", не викликає довіри. Чому?
А тому, що путін не вигадував ніякої нової державної системи. Росія залишилася жити в минулому. У вдосконаленому, але в минулому. Інша справа, що це минуле для росії зруйнувала війна з Україною. Але про це згодом.
Тепер зауважимо, що рідний брат Андрія Колєснікова був кремлівським спічрайтером. Андрій Колєсніков, у свою чергу, після закінчення юридичного факультету МГУ одразу ж стає старшим консультантом колегії суддів по кримінальним справам Верховного Суду РФСР. Тобто, діти партійного функціонера повною мірою скористалися плодами системи і одразу ж вросли в цю систему. Але...
Є одне "але" яке суттєво вплинуло на подальшу долю Андрія Колєснікова. І не тільки його.
Це так звана горбачовська перебудова.
Крах СССР назрівав ще в часи Брежнєва і це побачив П. Ю. Шелест, і зафіксував у своїх спогадах "Та не судимі будете".
Але партійно-державна система СССР була не просто позбавлена енергетики, про це ми вже згадували, але й вороже ставилася до енергійних людей. Таких, як Шелест.
Зависнувши на краю прірви, система спробувала врятуватися за допомогою тимчасової "демократизації" та "гласності"...
...Тепер перейдемо на російський сайт «Вікіпедії».
У 1990 році, в часи бурхливих перемін у радянському суспільстві під тиском горбачовської гласності, Андрій Колєсніков стає оглядачем журналу «Діалог». Журналу, який видавало «Всероссийское ордена Трудового красного знамени общество слепых»…
У 1995 році Андрій Колєсніков стає оглядачем журналу «Огонек»…
Чому я акцентую увагу читача на цьому коротенькому періоді життя і творчості Андрія Колєснікова? А тому, що цей період (з 1986 по 1991) був розквітом радянської демократії. Радянської демократії – без лапок. Згортання демократичних процесів планувалося за допомогою ГКЧП. Але сталося те, що сталося.
Саме в цей знаковий період горбачовської гласності тон задавали газета «Аргументи і факти» та журнал «Огоньок»...
А ось у 1995 році «Огоньок» вже потух… І саме тоді, в блідій подобі журналу "Огоньок", з’являється молодий оглядач Андрій Колєсніков. Після журналу для сліпих «Діалог»…
Тобто, Андрій Колєсніков ще в часи ранньої молодості зарекомендував себе дуже обережним журналістом. А це, знову ж таки, ніяк не в’яжеться із "лютим критиком системи, яку встановив Путін".
«До прихода в Московский Центр Карнеги А. Колесников работал в ряде ведущих деловых и общественно-политических изданий — в частности, был шеф-редактором «Новой газеты», заместителем главного редактора газеты «Известия» и журнала The New Times («Новое время»). Лауреат ряда профессиональных премий, среди которых: «Золотое перо России», премия Адама Смита, Гайдаровская премия за 2021 год «за выдающийся вклад в изучение истории».
https://carnegieendowment.org/people/andrei-kolesnikov?lang=ru
Отже, життя і творчість Андрія Колєснікова ніяк не корелюється з тим образом, який намальовано в англійському виданні «Вікіпедії»...
Аби спростувати цю думку, бо час таки впливає на розвиток свідомості інтелектуала, довелося погортати книжки, написані Андрієм Колєсніковим.
Досить цікавою є книжка Колєснікова «Холодная война на льду». Особливо показовим є розділ «Как Генри Киссинджер при поддержке офицеров Советской армии, вооруженных клюшками, проделал дыру в железном занавесе»…
Навіть в останній книжці Андрія Колєснікова «Попасть в переплёт. Избранные места из домашней библиотеки» жодного натяку про агресію щодо системи путіна…
"Найагресивніше" ось тут: «Вся эта жизнь куда-то провалилась. Она неинтересна никому, словно ее и не было. Только эти сны и планировки квартир. Только книги, которые хранят пометы своих хозяев, записочки (“Сергулик, у нас есть много работающих ручек”), троллейбусные билеты и квитанции, оставленные десятки лет тому назад между страницами, удерживают то время.
Ощущение полного провала и отмены прожитых десятилетий оказалось ошеломляющим, как поток, которому невозможно сопротивляться, из-за военных действий в Украине»…
https://loveread.info/books/other/206485-popast-v-pereplet-izbrannye-mesta-iz-domashnei.html
Але! Є ще одна книжка, в якій Андрій Колєсніков виступає вже як фаховий спічрайтер! І ось там відкривається суть напрямку думок непересічного автора, і методика побудови його монологів, манускриптів та інтерв’ю.
Це «Спичрайтинг как основной вид связи с общественностью».
«Навыки оказания влияния на слушателей с помощью речи важны так же для такого направления деятельности, как PR…
… Спичрайтинг подразумевает формирование информационной картины у потребителя и может иметь скрытый управленческий характер…
Спичрайтинг основан на особенностях заказчика, т. е. призван максимально выдерживать все особенности, присущие конкретному политическому деятелю, но имеет при этом свой алгоритм. Роль политика, с которой он себя позиционирует, является ведущим фактором при выборе стратегии написания текста выступления для заказчика. Метафора играет важную роль в плане воздействия на целевую аудиторию. Неявные тезисы используются в основном для скрытой политической борьбы и подчеркивают не столько позитивные черты спикера, сколько негативные черты конкурента, которые могут быть устранены именно спикером. Такие способы часто используются в предвыборной борьбе. Концовка выступления является важной составляющей текста и ориентирована на его успех» https://vuzlit.com/291325/zaklyuchenie
Висновка не буде. Висновок зробить читач.
Тільки коротке зауваження: сьогодні всі партійні функціонери, принаймні ті, кого я особисто знаю, хворіють на ностальгію...