Особисто мені завжди хотілося б аби наши політчні керманичі брали б приклад з футбольних клубів.
Якщо будь-які виборчі перегони в Україні порівняти з футбольним турніром накшталт Ліги чемпіонів, то таке порівняння буде не на користь політиків.
Закінчилася гра, суперники визнаючи результат законним, на полі при глядачах пожали руки та ще й футболками обмінялися. А політики ще довго бігають по телестудіях та судах й бідкаються, доводячи свою правоту. Та ще й свою "паству" з числа партійної гвардії підбурюють. А ці політсектанти починають своє "мочилово" опонентів всюди - і в ЗМІ, і в соцмережах. Хоча все це вже немає жодного сенсу. Вигравати треба на полі/перегонах. А якщо програв, то готуйся мовчки до реваншу та наступний турнір вигравай.
Спільне у цих яскравих представників субкультур - футбольних фанів та політсектантів - це сліпа відданість своїй справі: футбольному клубу чи політичній партії.
А різниця все ж таки є і суттєва. З початком війни на Донбасі вже відійшли в минуле стички та драки між фанами різних ворожуючих клубів. А пісня-гасло "путін - ху#ло!" об'єднала всіх фанів в один сталевий кулак проти зовнішнього ворога.
Натомість політсектанти все продовжують сповідувати принцип "війни до переможного кінця" по відношенню до "інакомислячих" опонентів. Бризкають слиною ненависті в різні боки та переходять на особистості, намагаючись якомога больніше зачепити свого не однодумця. Знищуючи в моральному сенсі представника іншого політичного табору, політсектанти забувають про головне: про ворога зовнішнього - путінську росію. Хоча ні, деякі з них час від часу використовують цю тематику під час своїх маніпулятивних вкидів, типу, а оці поганці дестабілізують ситуацію в патріотичному таборі а грають на користь путіна...
Які топ-політики в Україні, такі й в них і політсектанти. На жаль...
Вчитися їм треба у футбольних фанів і вчитися!