" Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви,
але мисляча людина завдяки філософії
спроможна знайти свої помилки,
відокремити уявне від істинного."
Миколай Кузанський
1995 рік. Паплака. Школа молодших авіаційних механіків.
В одного із курсантів зник годинник. Після короткого пошуку видали резюме – вкрали. Скоро і вичислили можливого крадія – ним призначили хлопчину із Донецька… Хлопця натовпом потягли на самосуд. «А раптом це не він украв?» – питаю в когось із натовпу. «Ти тоже хочеш по морді?» – почув у відповідь. По морді я не хотів, а тому поспішив подалі від місця екзекуції…
2022 рік. Луганська область. Фотографії п’яти повішених людей, звинувачених у співчутті/співробітництві ЗСУ…
Що спільного між цими двома подіями? Правильно. Спільною є печерна психологія людей…
2008 рік. Брюссель. Живописна тісна вуличка старого міста, на якій ледь не на кожному кроці магазинчик із знаменитим бельгійським шоколадом, а в одному із них два фонтанчика із чорним та молочним шоколадами. Дружина зайшла подивитись, а я вирішив сфотографувати і дружину в магазинчику біля шоколадних фонтанів, і живописну вуличку водночас…
Довго вибирав ракурс: відходив, підходив, в різні сторони… Зробив з десяток різних знімків… І тільки по закінченні зйомок побачив людей та автомобіль, які мовчки і терпеливо чекали. Бо я своїм дійством перегородив вулицю… Звичайно, я вибачився, а люди у відповідь привітно посміхалися, водій помахав рукою… І цей епізод витримки та доброзичливості в деталях запам’ятався мені на все життя…
…І схожий епізод, але вже у передмісті Києва, у 2022 році. Незначне непорозуміння на розвороті, яке абсолютно нічого не вирішувало, але: «Ты правила дорожного движения в Англии изучал, долб**б старый?» – від молодої високоосвіченої людини, айтішника в брендовому одязі і з брендовою бородою… Цей епізод хамства також важко витерти з пом’яті…
Хамство, матюки і нестриманість у непродуманих виразах («Я знаю свои коституционные права!» і матюки у відповідь на питання «А обов'язки?») пишним цвітом розквітли в Україні за останні п’ять років. Це навіть стало своєрідним стилем і не тільки у типовому середовищі. Але ніхто із прихильників цього стилю навіть не замислювався, що це також продукт психології печерної людини…
…І ключовий епізод, яким я спробую пояснити суть цього короткого посту.
У 2010 році, блукаючи джунглями інтернету, я випадково наштовхнувся на статтю-огляд "Доказательства эволюции для верующих и неверующих", опубліковану гуртом авторів на сайті еlementy.ru. Стаття була досить примітивною і в основному будувалася на дуже цікавому судовому процесі, який відбувся у червні 2003 року в штаті Пенсильванія – «Еволюціонізм проти креаціонізму». І мені (як тепер модно говорити – «по приколу») захотілося «вставити свої п’ять копійок». Захотілося – і все.
На цьому сайті публікують свої статті імениті автори, добре відомі в середовищі російських науковців, і трохи було лячно вступати в диспут з такими авторитетними людьми. Але. Я завжди керувався відомим правилом від Ернеста Резерфорда: «Якщо науковець не може пояснити прибиральниці, яка прибирає у нього в лабораторії, сенс своєї роботи, то він сам не розуміє того, що він робить».
Отож, натхненний Резерфордом, я поринув у диспут… І ніхто з російських науковців мені нічого не пояснював, не ламав мої кволі аргументи своїми залізобетонними (під цим постом цікавий читач знайде повний виклад цього диспуту). Чому? Ось на це питання я й шукав відповідь останні десять років, слухаючи лекції ...по квантовій механіці та квантовій біології. В працях Миколая Кузанського, Шредінгера, Гейзенберга та Роджера Пенроуза. Саме там я інстинктивно намагався знайти відповідь на питання еволюції. І знайшов. 24.02.22.
Цивілізоване суспільство на зразок європейського виховувалося геніальними науковцями, починаючи від Ісаака Ньютона. Впродовж двох століть науковці спілкувалися із суспільством не тільки через свої праці, написані, між іншим, зрозумілою і ясною для широкого загалу мовою, але й через постійні лекції та диспути з цим само суспільством, відповідаючи іноді навіть на …не зовсім розумні питання. І саме це стало не тільки поштовхом для європейської технічної революції, але й двигуном у пошуках відповіді на одвічні питання: «Хто ми? Звідки ми? Для чого ми?». Саме звідси і виросла теорія еволюції. Звідси родом й устремління до демократичних принципів побудови державних інституцій.
В росії нічого подібного не практикувалось. В росії народ мовчки внємлєт корифеям…
Так, теорія еволюції на сьогодні вичерпала всі свої аргументи «за» і поступово здає позиції під тиском квантової біології. Так, європейська технічна революція була своєрідним каталізатором для двох надзвичайно кривавих світових війн.
Але, теорія еволюції відкрила шлях для пошуку, навіть не відкрила, а проклала і схоже на те, що в судовому процесі від червня 2003 року в штаті Пенсильванія – «Еволюціонізм проти креаціонізму» – остаточну крапку ще не поставлено.
Але, цивілізоване європейське суспільство, під тиском європейських науковців, повністю усвідомило неоднозначну хиткість стрімкого технологічного процесу і постійно намагається врегулювати його, аби знову не виникла на цей раз вже остання світова війна. А Гельсінські угоди стали ключовим пунктом цього усвідомлення і визначним етапом еволюції європейської цивілізації. І знову ж таки, завдяки постійній роботі європейських науковців саме в цьому напрямку.
Розвал СССР сприймався європейцями як визначна подія світового значення (європейські політики, звичайно були не проти існування СССР, але…) і вселяв надію на остаточне оздоровлення всього світового суспільства…
Радянсько-російські науковці також, на перший погляд, підтримували цей процес… Але, як показали події після 24.02.22, перший погляд був помилковим. Росія, сповідуючи «сильну руку» діалектичного матеріалізму, відторгла еволюційні процеси…
Додаток (автор тут виступає як gobova):