Ми завжди повторюємо: тільки реальність є справжньою. Слова можуть діяти тільки тоді, коли вони відображають реальність і узгоджуються з нею. А якщо це не так, реальність завжди наздожене - і матиме останнє слово.
Протягом десятиліть і століть Україна на власному гіркому досвіді переконалася, що з реальністю не можна гратися у слова. У 1994 році та в наступні роки Україна відмовилася від реальних і матеріальних основ та фундаменту своєї довгострокової безпеки в обмін на порожні слова на папері (і я маю на увазі не тільки ядерну зброю, а набагато більше - і довше). Результат відомий усім. Тому щоразу ми про це нагадуватимемо.
Отже йдеться про два абсолютно різні питання:
По-перше: які є реальні, міцні та надійні основи довгострокової безпеки України?
І друге: які творчі розповіді, фантазії та історії можна написати на загальну тему «Україна та безпека».
Хто не бачить, що це зовсім різні теми і насправді вони не повинні стикатися ніяк? Не зрозуміло логічно, можна подивитися на фактах: ось, "меморандум", на столі. А ось реальність: за вікном. І яка між ними відповідність? Ви бачите про що я?
Сьогодні існує рівно дві реальні та фактичні основи довгострокової безпеки:
Подивіться, це два + два з дитячої задачки:
Потужни ЗСУ та агресивний потенціал знищений і вичерпаний на 80-90%: це є довгострокова безпека Українi. У реальності, фактax, і вікнi.
Коли ЗСУ є могутніми, але потенціал ворога ще не вичерпаний, боротьба, шлях до довгострокової безпеки триває - але мети ще не досягнуто. Це сьогодні: шлях є і він зрозумілий. Мета ще не досягнута.
Чи можемо ми зупинитися тут - і прийняти ще один папірeць в обмін на можливість довгострокової безпеки? Що це означатиме і яким буде результат? Чи існують інші альтернативні основи безпеки? Давайте дивитися сьогодні, зараз – щоб не скаржитися у фігуральному завтра.
1. Меморандум, який пообіцяв Трамп? Не навіть коментуватиму - просто не хочеться.
2. Декоративні війська НАТО у Львівській області?
3. Обіцянки підтримки на паперуi (нагадаємо: ніхто з гарантів, просто нуль із 53 чи скільки), не погодився ЗАХИЩАТИ Україну у разі повторного нападу.
4. Техніка – це реально. Але коли вона буде – за десять років? А якщо ворог завтра знову почне збиратиме війська за лінією - чи літатимуть туди чудові фінтифлюшки - що буде насправді, в реальнocтi - бо це точно буде, ми знаємо і бачили.
Отже: ми об'єктивно і фактично довели, що інших альтернативних засобів немає. Переговори, слова можуть тривати, але реальних, практичних засобів не існує. Інших основ безпеки України немає. Ніяких: крім двох.
Реальність говорить нам, а не слова: довгострокова безпека України буде досягнута в реальності, а не на якомусь папері. Або вона залишиться, знову ж таки, з аркушем тонкого паперу в руках - і без безпеки. Це не диво, не жарт. І реальність завжди гарантує, що вона скаже останнє слово.
Тільки коли Україна знищить, відправить на концерт, знецінить та зруйнує 80-90% агресивного потенціалу терористичного сусіда - а на її кордонах стоятимуть потужні, професійні, компетентні та рішучі захисники, готові знищити будь-яку загрозу, перш ніж вона навіть проявить себе: саме тоді мрія та мета довгострокової безпеки будуть реалізовані та стануть реальністю. І ні на крок, ні на хвилину раніше.
І які тут відкриття або сюрпризи?