Він відомий своєю глибокою критикою бюрократичних систем і аналізом того, як працюють реальні механізми влади «за лаштунками». Його досвід у Пентагоні та Держдепартаменті дозволив йому сформулювати принципи про те, що справжня стійкість системи тримається на професіоналах-виконавцях, а не на політичних чи інших лідерах.
Принцип Вілкерсона стверджує: «Скелетом будь-якої спільноти є ті, хто робить роботу, не претендуючи на славу».
Він описує внутрішню структуру стійких організацій, де основне навантаження тримається на людях, які:
Виконують рутинні завдання: забезпечують стабільність процесів, які часто залишаються непоміченими.
Уникають публічності: не витрачають ресурси на самопіар чи боротьбу за статус.
Створюють опору: без цієї «невидимої» праці лідери та зовнішні атрибути організації втрачають підґрунтя.
Його принцип підкреслює, що життєздатність спільноти (організації) залежить не від яскравих лідерів, а від відданості тих, хто працює на результат «за лаштунками».
Ось ключові приклади «скелета» в армійській структурі:
В армії принцип Вілкерсона проявляється найбільш виразно, оскільки виживання та успіх усього війська залежать від злагодженої роботи тих, хто не потрапляє в заголовки новин.
Сержантський корпус (NCOs) – сержанти та старшини – досвідчені бійці, які безпосередньо працюють з особовим складом.
Поки генерали розробляють стратегію, а офіцери віддають накази, саме сержанти повинні впроваджувати дисципліну, вчити і стежити за боєздатністю кожного солдата. Вони є сполучною ланкою між командуванням і виконавцями. Якщо цей «скелет» слабкий, жоден геніальний план командування не буде реалізований на полі бою.
Тилове забезпечення та логістика – фахівці з постачання, водії вантажівок, ремонтні бригади, кухарі та медики.
Війна – це не лише «штурми» чи дрони, а передусім ресурси. Логісти забезпечують безперебійне постачання палива, боєприпасів та їжі. Їхня праця часто вважається «негероїчною» рутиною, але без неї фронт зупиняється за лічені дні.
Зв'язківці та ІТ-фахівці – технічний персонал, який створює канали зв'язку та підтримує роботу цифрових систем управління.
В умовах сучасної війни армія – це складна інформаційна мережа. Ці люди забезпечують «нервову систему» війська, залишаючись непомітними в бункерах або на віддалених станціях. Їхня перемога — це відсутність збоїв у зв'язку.
Штаб – особовий склад секцій персоналу, розвідки, оперативного управління, логістики, планування, підготовки, фінансування тощо.
Армія — це величезна бюрократична машина. Хтось має оформляти накази, вести облік втрат і нагороджень, забезпечувати виплати. Без цієї «канцелярської» роботи військова організація перетворюється на некерований натовп [колгосп].
ВИСНОВОК
«Скелет» армії – це професіонали, які не прагнуть військової слави чи політичних посад в майбутньому, але чия щоденна дисциплінована рутинна служба створює фундамент для перемог, які потім [зазвичай] приписують командирам (начальникам) – «викрадачам слави» (від англ. glory hound або credit stealer), які привласнюють собі успіхи своїх підлеглих.
А в українському військовому або офіційному сленгу таку особу можуть іронічно називати «орденоносцем» (якщо він рве сраку за нагороди за рахунок чужої роботи), присвоюють міфологічне псевдо «залізний», «сталевий», «архітектор перемоги» тощо або прямо кажуть, що він «виїжджає на чужих горбах [смертях]».