Може наступна історія розважить випадкових читачів, бо чужі промахи втішають, тоді як власні – дратують. А головне, може комусь вона стане пересторогою від зайвої самовпевненості.
Отже, якось трапилася зі мною така прикра пригода: я відкрив красиве й практично корисне правило механіки. Як і належить, виконав огляд наукових джерел на цю тему. Начебто переконався, що ніхто такого ще не публікував, і занурився в роботу. Розробив математичний доказ, який виявився дуже складним, знайшов декілька корисних висновків, навів багато практично важливих прикладів застосування того правила. Загалом, вийшла солідна праця – монографія. Яке ж було моє розчарування, коли, пишучи розділ "Огляд джерел" і заново переглядаючи літературу, в книзі, з якої починав, я раптом знайшов головну ідею свого "відкриття"! Проста неуважність. Переглядаючи вперше, я примудрився пропустити відповідний розділ. І от тепер виходить так, що відомий автор відкрив це правило за декілька десятиліть до мене. Як це іноді буває в науці, про нього забули: ніде не викладали й не цитували. І хоч не все було втрачено, дещо з моєї роботи таки залишалось оригінальним і корисним, але розчарування було таким сильним, що я вирішив: гра не варта свічок, – і закинув рукопис у шухляду. Тобто електронний рукопис – в електронну шухляду.